Збудованому ще у шістдесяті роки хмельницькому стадіону «Поділля» останнім часом не щастило. За одинадцять років він змінив п’ятьох господарів. Хто лише не брався за облаштування спортивної споруди, але все закінчувалося подальшим її розвалом. Багато обіцянок лунало від однієї з канадських фірм, котрій свого часу був переданий футбольний клуб «Поділля», а разом з ним і стадіон. Але швидко переконавшися, що цей бізнес не принесе великих прибутків, фірма перепродала клуб київському дочірньому підприємству.
Аби підтримати і команду, і свій стадіон, клуб узяв банківський кредит, але віддати його вчасно не зміг. За борги стадіон перейшов у володіння банку. Поки ділили всю цю спортивну власність, стадіон потроху розвалювався. Та й самі господарі, обіцяючи грандіозні реконструкції, довели його просто до жалюгідного стану. Західна трибуна була зруйнована, але на її місці так нічого й не збудували. Пообіцяли звести тут-таки торгово-сервісний центр, але все обмежилось викопаною ямою. Хотіли встановити сучасне електронне табло, але зуміли тільки розтрощити старе. А що сталось із спеціальним синтетичним покриттям легкоатлетичних доріжок та секторів, навіть не хочеться згадувати. Там не те що спортсменам тренуватись, а й пройти без ризику травмуватися важко було.
Не лише спортсмени, все місто залишилося без стадіону. І хтозна-яка чекала б на нього доля в «наймитах» у нових власників, якби рішенням сесії міської ради стадіон не передали в комунальну власність міста.
За два роки його не просто відремонтували, а перетворили на нову елегантну сучасну споруду. Левову частку коштів, майже три мільйони гривень, було віднайдено в міському бюджеті. Допомогли також народні депутати, приватні і комерційні структури. І врешті-решт місто отримало справжній подарунок — новий стадіон.
Вже сьогодні він відповідає вимогам, які висувають для проведення футбольних змагань першої ліги. Відновлено трибуни, бігові доріжки, відремонтовано деякі внутрішні приміщення. Але все це — лише перший етап реконструкції. У найближчій перспективі — облаштування тренажерного залу, секторів для занять індивідуальними видами спорту. Нині стадіон вміщує майже вісім тисяч глядачів, але за потреби легкі конструкції зможуть розширити його ще для восьми тисяч уболівальників.
Дуже непросто надати стадіону сучасного вигляду і створити для спортсменів найліпші умови для тренувань та змагань, адже це потребує чималих коштів. Скажімо, лише покриття спортивних доріжок спеціальним матеріалом стане майже в мільйон гривень. Знайти такі додаткові кошти в міському бюджеті не так просто. Тому й не женуться за зовнішніми ефектами, а намагаються зробити все добротно і за помірними цінами, так, як це робить справжній господар. В одному можна не сумніватися: стадіон народився заново, і нехай у нього буде добра спортивна доля.
На ньому вже пройшли перші змагання футбольного чемпіонату області, відбулися два тури чемпіонату України. І гравці, і глядачі відзначають, що приходити сюди стало справжнім святом для всіх. Тепер такими само видовищними і яскравими мають стати і самі ігри. За таку увагу до спорту футбольний клуб «Поділля» мав би віддячити переходом до першої ліги, бо тепер нема як нарікати на бідність і відсутність умов.
Хмельницький.
