За кількістю випитого бурштинового напою можна судити про добробут суспільства
За поживні властивості хмільний напій образно називають рідким хлібом. За аналогією пивоварну галузь можна назвати рідким хлібом вітчизняної харчової промисловості. На сьогодні це один із напрямів, що найдинамічніше розвивається у структурі АПК і формує значні надходження до держбюджету. Завдяки жорсткій конкуренції, що склалася, пивний ринок щомісяця показує приріст. До того ж не лише щодо кількості, а й якості. Виробники пінного нектару «підтягують» суміжні галузі і багато в чому можуть бути прикладом для інших харчовиків. Про сьогоднішній і завтрашній день українських пивоварів розповідає генеральний директор одного з найуспішніших підприємств галузі — ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич», голова наглядової ради ЗАТ «Укрпиво» — Петро Перетятько
— Петре Васильовичу, з чим пов’язаний активний розвиток пивоварної галузі в Україні?
— На мою думку, у першу чергу — з глобальними позитивними змінами, що відбуваються в нашій країні. Адже пиво — це соціальний індикатор, який чітко відбиває рівень життя. Що вищі доходи в людей, то більше вони п’ють пива і менше — міцних алкогольних напоїв. Ця тенденція спостерігається в усіх економічно розвинених країнах, а останнім часом і в нас. Так, за шість років відсоткове співвідношення пива в Україні з усіма видами споживаних напоїв зросло майже вдвічі, а лікеро-горілчаних виробів, навпаки, знизилося.
— Але, напевно, заслуга в цьому і самих виробників пива, в тому числі й очолюваного вами підприємства?
— Можна говорити про те, що сьогодні в пивоварній галузі сконцентровані найпередовіші технології, тут зібрано унікальних фахівців, у розвиток пивоваріння інвестують десятки мільйонів доларів. Щоб переконатися в цьому, досить хоч раз побувати в нас на «Славутичі». Але я хотів би наголосити, що все це підпорядковано головній меті: щоб людина, прийшовши до магазину, могла із задоволенням вибрати якісний, смачний хмільний напій і насолодитися ним у приємній компанії, поспілкуватися, трохи розслабитися. Споживач — от наш головний поціновувач, заради якого ми, власне, працюємо.
— У чому взагалі, на вашу думку, полягає успіх розвитку підприємства? На чому має грунтуватися його філософія?
— Звісно, будь-яка компанія не може жити без керівної ідеї, місії. В іншому разі це колос на глиняних ногах. Кожна пляшка пива «Славутич» є наочним підтвердженням цінностей, які ми сповідуємо. Чесність, справедливість, принциповість, відповідальність —усе це було і є головними життєвими орієнтирами на всі часи, в тому числі і для нас. Ми абсолютно чесні у стосунках зі споживачами, нашими партнерами, інвесторами. Ми принципові, коли йдеться про такі непорушні поняття, як репутація компанії і якість продукції. Гадаю, така філософія застосовна й у будь-якій іншій сфері людської діяльності. Крім того, я глибоко переконаний, що сила підприємства — в його колективі. Співробітники визначають перспективність компанії, і вони повинні вміти бачити за дрібними проблемами й негараздами велику мету, заради якої варто працювати.
— Історія ПБК «Славутич» схожа на інші, але водночас і показова. Як я знаю, ваше підприємство акціонувалося одним із перших в Україні. Одним із перших «Славутич» зміг залучити значні закордонні інвестиції в галузь. Яким чином середньостатистичний за радянськими мірками пиво-безалкогольний комбінат зміг вирости в сучасне європейське підприємство?
— Конфуцій сказав, що краще запалити одну маленьку свічку, ніж клясти темряву. Тоді, у середині 90-х, ми обрали цей шлях, що насправді був нелегкий. Однак «Славутич» мав головне — стрижень. У нас споконвіку була злагоджена команда, в якій кожен «заряджений» на загальний результат, прагнення до лідерства. Дружна професійна родина — це те, що вигідно вирізняє «Славутич» сьогодні, дає можливість досягати амбіційних цілей.
Залучення західного інвестора — скандинавської компанії «Baltіc Beverages Holdіng», що зробила ставку на цивілізований довготривалий бізнес, відкрило перед колективом нові можливості. На комбінаті було встановлено передове й унікальне для України устаткування, сучасні технології, що дають можливість варити високоякісне пиво європейського класу. На сьогодні в розвиток «Славутича» вкладено більш як 80 мільйонів доларів. Але головні і найважливіші інвестиції важко виміряти банкнотами. Це нове розуміння пріоритетів розвитку, ідеологія ведення успішного бізнесу, принесені в Україну з Заходу. Таким чином, «Славутичу» вдалося запозичити все краще, що можна було взяти в іменитих європейських пивоварів, і застосувати це в наших умовах.
— Напевно, ще з минулих часів у нас залишився острах: мовляв, прийдуть іноземні капіталісти, скуплять наші підприємства, вивезуть усе за кордон. Якою мірою ці побоювання підтвердилися за роки роботи з вашим інвестором?
— У нашому випадку немає жодних побоювань. Далекоглядні інвестори розуміють, що бізнес можна і потрібно будувати в нашій країні, що тут досить цікавий і перспективний ринок попри нестабільність, проблеми з законодавчою базою. Безперечно, ризик більший, ніж за кордоном. Але й можливостей тут значно більше! Наш інвестор поставив за мету вести успішний бізнес, тому весь прибуток спрямовуємо на розвиток. Сьогодні триває будівництво нового заводу «Славутича» в Києві, що і є яскравим підтвердженням цих слів. Партнерські стосунки, взаємна довіра, взаємовигідний обмін досвідом з інвесторами — все це спрямовано на конструктив, успіх загальної справи, економічне зростання підприємства.
— Ефективне підприємство для економіки країни — це своєрідний локомотив, що тягне за собою нагору інші підприємства і навіть цілі галузі. «Славутич» і Славутський солодовий завод інвестували в аграрний сектор, у вирощування пивоварного ячменю...
— На певному етапі цей крок був цілком виправданий. Навіщо ввозити зерно з-за кордону, якщо можна купувати його за нижчою ціною, не втрачаючи (а може навіть виграючи) в якості? Це цілком нормально, коли пивовари пропонують селянам зовсім новий рівень рівноправних стосунків, коли сільгоспвиробники — постачальники зерна, крім фінансової зацікавленості, несуть моральну відповідальність за те, що саме з їхньої сировини варитимуть пиво відомої і престижної марки.
— Але в аграрному секторі є свої проблеми. Цей рік був дуже несприятливий для зернових узагалі і пивоварного ячменю зокрема, є проблеми і з якістю зерна. Як вони відбиваються на діяльності пивоварів?
— Справді, цього року відчувається гостра нестача якісного ячменю. І це проблема не тільки України, а й усієї Європи. Інша річ, що їх агросектор виявився стійкішим до погодних катаклізмів. З одного боку, ячмінь у нас начебто є, а з другого, його якість не відповідає стандартам. Тому пивоварники і виробники солоду змушені в «пожежному порядку» на державному рівні порушити питання про квотоване і тимчасово безмитне ввезення імпортного ячменю для купажування вітчизняного, щоб забезпечити завантаженням солодові заводи. Залишається сподіватися, що в майбутньому наші аграрії розроблять механізми, за яких жодні зернові кризи не будуть для нас страшні.
— Бізнес — це поєднання війни і спорту. Конкуренція на ринку пива щороку загострюється. Вас це не лякає?
— Навпаки, конкуренція — це своєрідне «паливо» для ринку і його учасників. Вона стимулює, змушує удосконалюватися, шукати нові підходи, робити ефективнішою свою діяльність «ізсередини». Безперечно, принципово важливими питаннями для нас є виробництво, рентабельність, налагоджена система продажу і дистрибуції тощо. Але є кілька головних досягнень, що дають змогу вирізнятися й у чомусь перевершувати наших конкурентів. По-перше, як я вже казав, сильний «організм» компанії, що складається з команди професіоналів. По-друге, унікальні поживні властивості самого напою: гармонійний смак і чистий запах, прозорий світло-солом’яний колір і стійка піна, властиві якісному класичному європейському пиву. І, звісно, створені нами яскраві популярні бренди, які ми й далі послідовно розвиваємо.
— Кажуть, що пивоварні підприємства в Україні відраховують найбільше податків порівняно з іншими індустріальними велетнями. Якою мірою насправді «корисна» пивоварна галузь для нашої країни?
— 2002 року загальні відрахування ПБК «Славутич» податків і зборів до держбюджету становили близько 114 мільйонів гривень. Для підприємства з персоналом трохи більш як 800 осіб це справді чимало. Але тут можна говорити ще про один важливий момент. Наприклад, відомо, що одна людина, яка працює на підприємстві з виробництва пива, дає роботу щонайменше 15 особам у інших сферах — торгівлі, перевезеннях, виробництві сировини тощо. Проте матеріальний аспект — це лише один бік взаємодії компанії і суспільства. Наша відповідальність вимірюється не лише вчасно й у повному обсязі сплаченими податками, активною благодійною діяльністю, а й участю в різних культурних, освітніх, спортивних проектах.
— А як мораль пов’язується з хмільним напоєм? Адже в ньому все-таки міститься алкоголь, що спричинює серйозні соціальні проблеми?
— Кожна людина в житті має робити свій вибір. Ми пропонуємо пиво як альтернативу міцним спиртним напоям. До того ж важливо не тільки зробити якісний продукт, а й надати якнайбільше достовірної інформації про нього, розповісти про культуру споживання: як вибирати пиво, розумітися на його якості, правильно пити. «Славутич» прагне донести до людей: пиво — це напій, що налаштовує на взаєморозуміння. Адже недаремно ще древні казали, що пиво — «напій умиротворення і злагоди». На думку психологів, його розслаблювальна дія ґрунтується не так на впливі алкоголю, як на самому процесі пиття. Щоправда, не варто забувати: рекомендована денна норма для дорослої людини — один-два келихи. А помірне вживання пива навіть корисне для здоров’я.
Інтерв’ю узяв Іван ЛАЗНЮК.