В Україні намагаються відповісти на це запитання шляхом проведення експерименту в гірничо-металургійному комплексі (ГМК).
Відомо, що металургійна галузь України залишається експортно орієнтованою. Це обумовлює її залежність від кон’юнктури зовнішніх ринків, що останніми роками не вирізняється особливою стабільністю. Зі вступом України до Світової організації торгівлі конкуренція з прогресивнішими на сьогодні закордонними виробниками ще більше підсилиться. У зв’язку з цим особливого значення набуває проблема внутрішнього збуту продукції української металургії. Адже його гарантовані обсяги становили б додатковий «запас міцності» для вітчизняних виробників.
«Чи виправдав себе експеримент у ГМК?» — запитують чиновники і фахівці галузі. Думки є різні, однак факти свідчать, що за весь період його проведення покращилися фінансові показники багатьох меткомбінатів, збільшилися надходження в бюджет по галузі загалом. І це навіть попри неабияке падіння попиту на метал на зовнішніх ринках, куди Україна експортує близько 3/4 своєї продукції.
Приміром, на думку голови правління ВАТ «Запоріжсталь» Віталія Сацького, «час показав дієвість експерименту в ГМК, що дав змогу українським метпідприємствам вийти з економічної кризи». В. Сацький зазначив: тільки запорізький завод за період роботи в умовах експерименту зміг утроє збільшити власні оборотні кошти, а також спрямувати понад 1,1 млрд. грн. на модернізацію й відновлення основних фондів. «На моє переконання, підприємство, яке працює лише на експорт, можна вважати потенційним банкрутом, адже тільки постачання на внутрішній ринок забезпечить виробництву стабільність і перспективи зростання», — зауважив В. Сацький. Сьогодні вітчизняні меткомбінати дедалі прицільніше дивляться на внутрішній ринок. Приміром, та ж таки «Запоріжсталь» планує довести частку реалізації металу в Україні з нинішніх 35% до 80%. Мало того, В. Сацький поділяє точку зору багатьох експертів про те, що принципи експерименту в ГМК варто використовувати і для розвитку машинобудівної галузі України — основного споживача металу. Це дасть змогу українським машинобудівникам не тільки піднятися самим, а й «потягнути» за собою як металургію, так і всю економіку держави в цілому.