Нова норма: Верховна Рада ухвалила Закон України «Про соціальні послуги».
Це означає, що визначено основні засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.
Складними життєвими обставинами, за яких особа набуває права на отримання соціальних послуг, визнано, зокрема, інвалідність, часткову втрату рухової активності у зв’язку зі старістю або станом здоров’я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім’ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофу.
Основними формами надання соціальних послуг є:
1) матеріальна допомога;
2) соціальне обслуговування.
Матеріальна допомога надається у вигляді грошової або натуральної допомоги: харчових продуктів, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої потреби, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.
Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг: за місцем проживання особи (вдома); у стаціонарних інтернатних установах та закладах; у реабілітаційних установах та закладах; в установах та закладах денного перебування; в установах та закладах тимчасового або постійного перебування; в територіальних центрах соціального обслуговування; в інших закладах соціальної підтримки (догляду).
Конкретними видами соціальних послуг можуть бути, зокрема: соціально-побутові послуги (забезпечення харчовими продуктами, транспортними послугами, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів); психологічні послуги (надання консультацій з питань психічного здоров’я, застосування психодіагностики, надання методичних порад); соціально-педагогічні послуги (організація індивідуального навчального та виховного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності); соціально-медичні послуги (підтримка та охорона здоров’я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія); соціально-економічні (надання натуральної чи грошової допомоги); юридичні послуги (надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів таких осіб); послуги з працевлаштування (пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи).
Згідно з цим законом соціальні послуги надаватимуть і за плату, і безоплатно.
Безоплатні соціальні послуги державні та комунальні суб’єкти надаватимуть у визначених державними стандартами соціального обслуговування обсягах трьом категоріям осіб:
1) громадянам, не здатним до самообслуговування у зв’язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і що не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;
2) безробітним, постраждалим від стихійного лиха чи катастроф, біженцям (якщо їх середньомісячний сукупний дохід нижче за встановлений прожитковий мінімум);
3) дітям та молоді, які потрапили у складну життєву ситуацію у зв’язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім’ї.
Перелік соціальних послуг таким особам та умови їх надання має найближчим часом встановити Кабінет Міністрів України.
Для забезпечення громадян соціальними послугами законом передбачено функціонування тимчасових притулків, у т. ч. для неповнолітніх, в яких організовується нічне або тимчасове проживання громадян без визначеного місця проживання та інших осіб з наданням їм відповідної допомоги. Запроваджується також діяльність волонтерів (осіб, які добровільно здійснюють благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер).
Звертаємо увагу: для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб’єктами, слід безпосередньо звертатися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Для отримання соціальних послуг від недержавних суб’єктів (закон передбачає і таких) слід звертатися до відповідного суб’єкта, що їх надає.
У разі, якщо особа, котра потребує соціальних послуг, за віком або станом здоров’я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може бути за опікуном чи піклувальником, органом опіки та піклування — згідно з чинним законодавством.
Для довідки: цей закон ухвалено парламентом 19 червня 2003 р. Він набирає чинності з 1 січня 2004 р. З повним його текстом можна ознайомитися у «Голосі України» за 22 липня ц. р.
