Від швидкоплинного буму — до сталого зростання

Людське життя — вища цінність у суспільстві. Щоб наповнити цю тезу реальним змістом, треба виробляти продукцію і надавати послуги, доступні за цінами і такі, що відповідають дійсним потребам достойного життя.

Піднесений тонус ділової активності, який неабияким чином пов’язаний з кінцем відпускного періоду і зростанням попиту на гроші, забезпечив у вересні прискорене нарощування промислового виробництва. Нагадаю: у серпні, вперше з 1999 року, неочікувано було зафіксовано його скорочення проти попереднього місяця на рівні 1,8 відсотка. У вересні одержали зростання до серпня на 3,1 відсотка. Від початку року індустріальний випуск зріс ще більше — на 15,2 відсотка. До такої міри істотні темпи здатні повторити рекордну динаміку зразка 2001 року, коли виробництво піднялося на 14,2 відсотка. Що для цього потрібно?

Банківській системі слід і надалі підтримувати свою ліквідність. У вересні, до слова, рефінансування комерційних банків зросло на 12,5 відсотка після тимчасового його скорочення у серпні. Відновилося зниження процентних ставок на 5,5 відсотка проти 0,0 — у серпні. Отже, істотно зросла і динаміка кредитування (на 9 відсотків проти 4,1 у серпні).

З огляду на те, що базова ставка рефінансування, за якою НБУ кредитує комерційні банки, не втратила своєї стимулюючої ролі, її залишено недоторканною — на рівні 7 відсотків річних. Отже, враховуючи 0,6 відсотка інфляції за підсумками попереднього місяця і мінімальну девальвацію гривні за цей період (0,004 відсотка), ми доволі благополучно подолали вересневе зростання роздрібних цін на нафтопродукти. Але не треба забувати про те, що інфляція могла бути й дошкульнішою, якби не імпорт зернових, не курсова стабільність і не монетарна стриманість упродовж липня-вересня. Окрім того, інфляцію обмежує адміністративний вплив на деякі ціни. Проте вже на фініші року цей чинник втратить свою дієвість, якщо не створити ринкових передумов для економічного зростання у цій важливій галузі народного господарства. Можна надміру стримувати ціни на продовольство сьогодні і потерпати від цього завтра.

Наважусь на прогноз. Хоча у вересні інфляція споживчих цін виявилася недостатньо низькою, щоб зменшити базову ставку НБУ, вона лишається достатньо невисокою для того, щоб прогнозувати її зміну за підсумками року на рівні 5,5 — 7 відсотків. У середньомісячному вимірі це означатиме її рух у коридорі 0,6—0,9 відсотка. Монетарні, курсові та фіскальні умови дають підстави для такого прогнозу. Торік за цей період середньомісячне зростання споживчих цін становило 0,75 відсотка.

Багато залежатиме і від спроможності індустрії протидіяти зростанню цін шляхом збільшення пропозиції. Надії є. Адже зміцнили свої позиції у вересні промислові підгалузі, орієнтовані на експорт. Передусім металургія, хімія, а також виробники продукції кінцевого споживання — машинобудування, харчова, легка, деревообробна промисловість. З одного боку, це дає підстави сподіватися на додаткове зростання ВВП у вересні на 0,1—0,2 відсотка, а з другого — непогані шанси на утримання цінової стабільності. Звичайно, крім промисловості, треба подбати про збереження високої динаміки розвитку інших галузей. Цьогорічний промисловий бум, на мою думку, це передусім результат високої зовнішньої кон’юнктури і попереднього «розігріву» внутрішнього попиту.

На жаль, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції поки що не наважується прогнозувати такі темпи економічного зростання на наступний рік. Побоюються згасання зовнішньої кон’юнктури, не впевнені, що зможуть компенсувати його високим споживчим попитом. Питання є. Справді, високі темпи промислового виробництва здебільшого спираються на зростання експорту, який становить 24 відсотки. Це добре. Але ж реальні доходи населення збільшилися лише на 4 відсотки — менше за нинішньої динаміки ВВП і в кілька разів менше за аналогічний показник минулого року! Торік, до речі, спостерігали зворотну ситуацію. Сьогодні економічне зростання має не ендогенний (внутрішній), а екзогенний (зовнішній) характер: це зростання здебільшого підштовхується зовнішнім попитом. Саме тому Кабінету Міністрів надзвичайно важливо надати нових імпульсів розвитку внутрішнього ринку. Зниження ставки податку на доходи громадян до 13 відсотків — непоганий ресурс для цього і не варто від нього відмовлятися. Згладила б коливання примхливої зовнішньої кон’юнктури і нова атака на бюрократизацію підприємництва, особливо малого бізнесу. Загалом усе це дасть змогу перетворити промисловий бум, який має властивість згасати за погіршення зовнішньої кон’юнктури, у стале промислове зростання.

Звідси ще один висновок. Стимулюванню споживчого попиту в індустрії найкраще сприятиме продовження антиінфляційної політики НБУ. На очікуваний результат працюватиме і розв’язання проблеми невідшкодованого ПДВ для експортерів. Ще одним перспективним ресурсом для цього можуть стати програми кредитної підтримки громадян, скажімо, для одержання вищої освіти або для перекваліфікації у зв’язку зі скороченням чисельності Збройних Сил.