Наша команда того дня провела товариський матч зі збірною Македонії. Ті, хто збирався «шапками закидати» цю команду, либонь, розчарувалися. Суперник, з’ясувалося, досить серйозний і непоступливий. Але й наша команда, як на мене, не розчарувала вболівальників.
Україна—Македонія. 0:0. 11 жовтня. Київ. Стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського. 7 градусів. 12 000 глядачів. Арбітр — Геннадій Орлик (Молдова).
Україна: Шовковський, Гай, Федоров (Єзерський, 46), Тимощук, Шевченко, Воробей (Мізін, 67), Шершун, Луценко (Назаренко, 49), Ротань (Косирін, 61), Радченко, Гусєв (Ребров, 46).
Македонія: Милошевськи (Ніколоськи, 46), Ставревськи, Янчевськи (Нухиї, 82), Седловськи (Кумбєв, 46), Мітереськи, Стояновськи (Г’юзелов, 46), Трайанов (Попов, 46), Шумликоськи, Христов (Толеськи, 68), Шакірі, Дмитровськи (Капинковськи, 59).
Попереджено: Мітреськи, 71, Попова, 79, Кумбієва, 84.
Звичайно, ми всі чекали перемоги від української команди. І вона робила для досягнення мети все залежне від неї. Наші футболісти створили чимало голевих моментів. Але найближче до успіху були на 83-й хвилині, коли Сергій Мізін замість порожніх воріт влучив у штангу.
Господарі провели два різні тайми. Перший був ліпший, другий трохи гірший. Але загалом оновлена команда, котра грала практично з чистого аркуша, залишила досить приємне враження. Насамперед свіжістю, молодістю, заповзятістю, непоступливістю.
Аж ніяк не слабка, повторю, була і македонська збірна. Її керівники, як і наші, розпочали роботу зі створення нового ігрового ансамблю з прицілом на черговий відбірковий цикл. Є в ньому досить кваліфіковані і здібні виконавці. Якщо в першому таймі гості не часто наважувалися на гострі контрдії, більше пильнували Шевченка, виділяючи на «ескорт» для нього трьох, а то й чотирьох «охоронців», то після перерви вони могли відкрити рахунок.
На 50-й хвилині з м’ячем до нашого карного майданчика ввірвався Христов. Лише ціною величезних потуг Шовковському та оборонцям, котрі не запанікували, вдалося згасити гостроту. А ще через п’ять хвилин щось подібне утнув Попов.
Лише після цих попереджень наші знову перебрали ініціативу до своїх рук. І не віддавали її до фінального свистка.
— Я вдячний збірній Македонії, котра показала себе гідним суперником, — сказав після зустрічі наставник господарів Олег БлохІн. — Ми лише на початку шляху до створення нового боєздатного колективу. Як ви бачили, сьогодні грало дуже багато молодих хлопців.
Напередодні матчу отримали певні проблеми на лівому фланзі оборони. Дали відпочити Несмачному, в якого загострилася стара травма. Крім того, як відомо, Воронін до збірної прибув з травмою. Збиралися викликати на допомогу Бахарєва, але й він, з’ясувалося, травмований.
Грою команди в першому таймі я дуже задоволений. Хоча на самому початку матчу було помітно, що наші футболісти хвилюються. Тому й були трохи скуті. У другому таймі збірна Македонії перебудувалася, почавши грати п’ятьма оборонцями, трьома півоборонцями та двома нападниками. Іншими словами, гості закрилися на своїй половині поля, і нам було дуже важко розірвати цю оборону.
Ми мали велику перевагу, але результату не досягли. Не змогли скористатися створеними моментами. Реалізація, звичайно, кульгає. Однак, гадаю, ліпше не забити в товариському матчі, а робити це в офіційних.
Хочу сказати, що дві наші заміни були вимушені. У Федорова гематома, а в Гусєва «прихопило» м’яза. Як тільки поміняли Вороб`я і Гусєва, одразу отримали проблеми на флангах, де забракло швидкості. А дотиснути збірну Македонії за щільної оборони можна тільки через фланги.
— Чи маєте претензії до Луценка?
— Жодної. До Ротаня теж. Хлопці зіграли здорово. Просто вони поступово підсіли. Поле було важке, три дні ми тренувалися під дощем. І хоча заняття були легкі, все одно це позначилося на кондиціях згаданих гравців.
— А як ви оцінюєте гру Реброва?
— Я вже казав, що Сергія треба виводити з того психологічного стану, в якому він перебуває. В останній грі за «Фенербахче» він вийшов на заміну і забив два м’ячі. Сьогодні перед грою я йому сказав, що він обов’язково гратиме у другому таймі. Думаю, Ребров зіграв у силу своїх нинішніх можливостей.
— Прокоментуйте дії нашої оборони. Склалося враження, що вона діяла бездоганно. За винятком початку другого тайму.
— Тоді Шершун припустився помилки, яка мало не призвела до гола в наші ворота. Але таке трапляється — не влучив по м’ячу на слизькому полі. Та загалом грою Богдана я задоволений. Дивуюся, чому цього футболіста дотепер не залучали до збірної. Як на мене, це саме той виконавець, котрий здатний посилити гру команди. Слід зважити на те, що Шершунові лише 22 роки, а це перспектива ще й яка.
Завважте й те, що через травми лінія оборони сьогодні вперше грала в такому складі. З огляду на цю обставину вважаю, що вона зіграла просто ідеально. За винятком напівмоментів, створюваних збірною Македонії. У другому таймі ми взагалі грали практично на півполя.
— Коли розпочнете відповідати на запитання українською мовою?
— Якби я не розумів української, то не відповідав би на ваші запитання. Я — корінний українець. Але навчався і ріс за іншої системи. Навчався у російській школі, а українську нам викладали як іноземну. Я в цьому не винуватий. Якщо хочете, говоритиму українською, але дайте час.
— Рука на серці у всіх гравців збірної України під час виконання Державного гімну — чия це ідея?
— Гадаю, це засвідчує, що вже відбуваються зміни в житті команди. Хлопцям ніхто нічого не казав. То вони самі домовилися. Отже, вже інша атмосфера в колективі, і це дуже приємно.
...Тепер наша національна команда, можливо, збереться в лютому, щоб попрацювати певний час і зіграти в міжнародному турнірі. А в березні побуває в Македонії з візитом-відповіддю.
