Фонд держмайна України оголосив конкурс з продажу 98,81 відсотка акцій ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського» (ДМК). Держпакетом «Дзержинки», який оцінили майже в 590 мільйонів гривень, зацікавилися три бізнес-групи: корпорація «ІСД», «УкрСиббанк» та «Приватбанк».

За специфічними правилами

«Ми не будемо звужувати конкуренцію», — обіцяв наприкінці липня глава ФДМУ Михайло Чечетов. Однак, судячи з додаткових умов, що їх висувають перед потенційними покупцями, ФДМУ ставить за мету обмежити їхню кількість. По-перше, на пакет може розраховувати лише компанія, яка мала протягом останніх двох років загальний обсяг реалізації продукції не менший, ніж на «Дзержинці». По-друге, неоподатковуваний прибуток покупця в 2003 році має становити не менш як 50 відсотків початкової вартості пакета акцій. По-третє, потенційний покупець повинен мати досвід управління підприємствами гірничо-металургійного комплексу. А головне — довести, що він досяг домовленості з кредиторами щодо реструктуризації боргів.

Фіксовані умови теж напружені. Покупець зобов’язаний протягом 60 днів погасити майже 300 тисяч доларів заборгованості ДМК перед бюджетом та вкласти до кінця 2005 року 14,2 мільйона доларів у завершення капітального ремонту та реконструкцію доменної печі №10, зберегти робочі місця та обсяги виробництва на рівні минулого року. До такої міри специфічні вимоги вказують на те, що ДМК мають намір знову продати на замовлення, у «потрібні руки». Але, зверніть увагу, який унікальний об’єкт продається.

ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського» (м. Дніпродзержинськ) спеціалізується на виробництві чавуну, прокату, посідає монопольне становище на ринку широкосмугової універсальної сталі. Комбінат — єдиний у світі постачальник катаної осьової профільної заготовки для залізниці. Продукцію експортують у США, Німеччину, Італію, Бельгію, Китай, країни СНД і на Близький Схід.

Тим часом 29 січня цього року Господарський суд Дніпропетровської області порушив справу про банкрутство ДМК, що спонукало розібратися в причинах більш як півторамільярдного боргу. Серед крупних кредиторів, звісно, «УкрСиббанк», у чиєму управлінні перебувало спочатку 50 відсотків плюс одна акція, а згодом усі 98,8 відсотка акцій. Як вдало банкіри «управлялися» з державними активами, можна здогадатися: наприкінці минулого року ФДМУ вирішив, було, поставити хрест на такому рішенні, проте Київський Господарський суд зберіг статус-кво «УкрСиббанку» до 27 липня 2004 року. ФДМУ відповів апеляцією. Той факт, що 98,8-відсотковий пакет ДМЗ виставлено на продаж, свідчить про впевненість ФДМУ у своїй перемозі в Апеляційному суді, якої й досі не здобуто.

Управлінці вже в плюсі, а держава — в мінусі

Отже, коло претендентів на пакет ДМЗ обмежується щонайменше трьома групами: «УкрСиббанком», «ІСД» і групою «Приват». Остання має власні інтереси в чорній металургії і капітал для того, щоб поторгуватися. Щоправда, крім іншого, і вельми специфічне ставлення до своєї особи з боку керівництва ФДМУ. Мова, однак, не про симпатії та антипатії, а про чітке виконання функцій головним приватизаційним відомством країни. Про те, щоб воно провело конкурс з максимальною користю для державних інтересів, які фонд має обстоювати. Під час конкурсів з продажу пакетів акцій таких об’єктів приватизації, як Північний ГЗК або Нікопольський завод феросплавів, про користь для держави можна було лише здогадуватися. Так, продавши Північний ГЗК його ж кредитору в особі «УкрСиббанку», ФДМУ знехтував 100 мільйонами гривень для держави. Тоді вирішальну роль для перемоги в конкурсі відіграли так звані додаткові умови.

Ніщо так не живе довго, як специфічні правила: «Потенційний покупець має представити підтвердні документи, які свідчать, що він... досяг домовленості з кредиторами (ДМК. — Авт.), яким належить загалом більш як 600 мільйонів гривень заборгованості ВАТ. Така домовленість має передбачати надання ВАТ відстрочки або розстрочки погашення цієї заборгованості на 2 роки, а також згоду кредиторів на реструктуризацію боргів або укладення мирової угоди — в межах порушеної справи про банкрутство ВАТ». Якщо досвід управління сталевими активами є в кожної фінансово-промислової групи, то домовитися з більш як трьома десятками кредиторів практично неможливо. Особливо з головними конкурентами — «УкрСиббанком», «ІСД» та «Приватом», котрим, як стверджує преса, «Дзержинка» завинила найбільше — понад 100 мільйонів гривень кожному. Власне, це стало помітно ще тоді, коли голова ради директорів «ІСД» Сергій Тарута, що вже встиг зав’язати партнерські стосунки з

«УкрСиббанком», поміж іншим, ніби повчав: позиція конкурсної комісії з продажу ДМК має бути державницькою і враховувати ефективність управління підприємством різними компаніями.

Тобто компаніями, які останнім часом управляли ДМК і які були його найбільшими кредиторами. Та ба — група «Приват» запевняє, що їй металурги нічого не винні. Тоді чи не зарано завели мову про неймовірні борги? І чи не спливуть на поверхню судової справи про банкрутство факти зловживань з боку управлінця або найбільшого кредитора? Запитання, на чиїх терезах виник 600-тисячний борг підприємства, не риторичне. На відміну від іншого: про що думають керівники ФДМУ, коли пишуть додаткові умови приватизаційних конкурсів, специфіка яких породжує корпоративні конфлікти і судові тяжби? Про гроші для держави і подальшого розвитку підприємств? Побачимо. Тим паче, що «приватівці» вже пообіцяли сплатити за комбінат 750 мільйонів гривень — майже на третину більше від номінальної вартості «Дзержинки».