Село Жадень Дубровицького району — типова поліська глибинка, до Рівного звідси не одна сотня кілометрів. І все ж залишити село в цей гарячий для селянина час керівника сільськогосподарського виробничого кооперативу «Жаденський» Володимира Столярця і головного бухгалтера Олександру Горланову змусила проблема, яка «обросла бородою».

Олександра Горланова до корпункту «Голосу України» привезла пухкеньку папочку, яку товщиною можна порівняти з «Капіталом» Маркса. У ній документи, які свідчать про те, що ось уже п’ять років СВК не може справити з ВАТ «Сарненський маслоробний комбінат» 31,7 тисячі гривень за здане молоко. І судова тяганина з цього приводу триває ще з 1998 року.

За роки судових «перегонів» КСП «Жаденський» пройшов через реформування і тепер уже є сільськогосподарським виробничим кооперативом із такою ж назвою і водночас правонаступником колишнього КСП. За ці роки і над Сарненським маслоробним комбінатом висіла загроза банкрутства, тобто він пережив не найкращі з фінансової точки зору часи. Чи не тому для державної виконавчої служби в Сарненському районі було проблематично виконати рішення тоді ще арбітражного суду Рівненської області від 19 серпня 1998 року про стягнення з підприємства заборгованих селянам коштів. Трохи почекавши і бачачи, що живі гроші навряд чи одержать, жаденці звертаються до цього ж суду з позовом стягнути борг шляхом стягнення на майно боржника. Ухвалою від 12 листопада 1998 року арбітражний суд Рівненської області задовольнив цей позов.

Однак це тільки в казці швидко справи робляться. Далі починаються юридичні вправи за принципом «хто кого», які нагадують шахову партію, де обидві сторони по черзі ставлять один одному мат. ВАТ «Сарненський маслоробний комбінат» подає скаргу в Господарський суд Рівненської області, в якій просить скасувати постанову Сарненського районного відділу державної виконавчої служби від 19 березня 2003 року про відновлення виконавчого провадження про стягнення з нього заборгованості, мотивуючи це тим, що, мовляв, під час процедури банкрутства їхнього підприємства КСП «Жаденський» звернувся з позовними вимогами з порушенням строків, передбачених Законом України «Про банкрутство». Але своєю ухвалою від 29 травня ц. р. Господарський суд Рівненської області відмовив у задоволенні скарги ВАТ «Сарненський маслоробний комбінат», тим паче, що провадження у справі про банкрутство комбінату припинено і платоспроможність боржника відновлена.

Така ухвала суду не задовольнила ВАТ «Сарненський маслоробний комбінат» і він звертається з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду. І як козир у цьому використовує той факт, що на час прийняття спірної постанови про поновлення виконавчого провадження (19 березня 2003 року) не було здійснено процесуальне правонаступництво права стягнення від КСП «Жаденський», якого вже не існувало, до СВК «Жаденський» (правонаступником КСП СВК визнало себе лише у червні 2000 року шляхом прийняття змін та доповнень до свого статуту). Відтак Львівський апеляційний господарський суд 16 липня 2003 року скаргу сарненчан задовольнив і скасував ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29 травня 2003 року.

Сарненчани вирішили закріпити реванш, звернувшись 12 серпня ц. р. із скаргою до Господарського суду Рівненської області, в якій просили скасувати постанову про поновлення виконавчого провадження про арешт його майна, яку суд задовольнив. Тим часом і селяни з віддаленого поліського села не сидять склавши руки і все-таки намагаються справити борг за здане молоко. Вони звернулися із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 липня 2003 року у Вищий господарський суд України.

Схоже, у цьому конфлікті ще не скоро поставиться крапка. Зрештою, це справа суду. Але які б юридичні проріхи не вишукували сторони, з конфлікту випливає моральний аспект проблеми. А точніше — проблема довіри ділових партнерів один до одного, їх порядності у веденні справ.

 

Рівне.