Утішають обіцянками

На початку минулого тижня призупинилося активне зростання цін на продовольчу пшеницю. Зерно третього класу пропонували по 1150 — 1200 гривень за тонну. Зупинці на цій позначці сприяв, на думку аналітиків, активний імпорт зерна із ближнього і далекого зарубіжжя.

Однак зростання цін на борошно триває і набрало масового характеру. Попри адміністративний диктат — установлення граничної межі цін, мукомели підвищують вартість своєї продукції. І це природно. Адже граничні ціни в кращому випадку забезпечують лише 5 відсотків рентабельності. А для нормального функціонування зернопереробних підприємств цей показник не повинен опускатися нижче 10 відсотків. Тому прогнози пекарів щодо зростання ціни на буханець хліба до 2,4 гривні стають реальністю.

А от ціни на фуражне зерно продовжували зростати. За тиждень — на 5,8 відсотка і сягнули 900 грн. за тонну. Паралельно відзначено значний ріст, порівняно з відповідним періодом минулого року, виробництва м’яса — на 7,5 відсотка. На тлі падіння виробництва молока (на 4,7 відсотка) це свідчить лише про те, що через брак коштів для розрахунку по кредитах селяни пустили під ніж і молочне поголів’я...

Стабілізація цін на зерно і прогнозоване їх зниження через відчинені двері для його імпорту — без мита, акцизів і ПДВ — напевно вдарить по наших хліборобах. Уже сьогодні зрозуміло: виторгу від реалізації і без того злиденного врожаю вочевидь не вистачить для весняних польових робіт.

А хто буде у виграші? Як завжди — великі зернотрейдери, що добре освоїлися на міжнародних ринках. Ті, хто торік успішно експортував значні обсяги зернових, сьогодні можуть закуповувати пшеницю на вигідних для себе умовах. Річ у тім, що на найбільших зернових біржах цього року, порівняно з минулим, ціни на пшеницю впали на 10—12 відсотків.

Віце-прем’єр міністр Дмитро Табачник озвучив минулого тижня державну політику стосовно отримуваних нашими співгромадянами соціальних пільг і дотацій. За його заявою, до 2007 року всі пільги і допомоги надаватимуть лише за конкретними адресами. Точніше, конкретним адресатам, які дійсно їх потребують.

А взагалі, у цій сфері нашого життя давно вже час навести елементарний порядок. Адже видові бюджетні пільги і субсидії — скажімо, дотації тим же комунальникам — вигідні тільки забезпеченим українцям і малопомітні для незаможних. Переадресування їх людям справді нужденним — безперечне благо. Якщо, звичайно, як пообіцяв віце-прем’єр, буде збережено загальні обсяги виділюваних державою коштів для соціальної підтримки населення.

Одне викликає побоювання. Чи не зростуть бюрократичні поневіряння незаможних? Адже доводиться нашим немічним самотнім літнім людям годинами простоювати у чергах для одержання всіляких довідок, щоб підтвердити своє право на квартирні субсидії. Найчастіше після таких поневірянь їхні витрати на купівлю ліків, щоб відновити втрачені сили, перевищують заощаджені пенсійні копійки...

Цей напівжартівливий, проте досить життєвий заклик, минулого тижня пролунав з новою силою.

Річ у тім, що з першого січня 2004 року набирає чинності закон про загальне 13-відсоткове оподаткування доходів фізичних осіб. З одного боку, всіх нас це втішає. Але при пильнішому вивченні закону в ньому легко помітити деякі, м’яко кажучи, дискримінаційні заходи. Стосовно тих українців, хто зберігає свої гроші в банках (державних і комерційних) на депозитних рахунках.

Як не крути прогресивний зовні закон у його нинішньому вигляді, а виходить, що, виконуючи його, банкіри будуть змушені перераховувати до фіскальних органів по 13 відсотків із сум, що набігли на наші внески за депозитними договорами.

Абсурдність ситуації очевидна. Адже, поклавши свої гроші на банківський депозит, людина здійснює, по суті, прямі інвестиції у вітчизняну економіку. Насамперед, підтримує валютний курс гривні — якщо всі вкладники почнуть переводити свої гроші в долари США чи євро, курс гривні обвалиться миттєво. По-друге, наші гроші у банках не лежать, а працюють як кредити. І от за цю добровільну фінансову допомогу наша рідна держава, здається, готова нам дуже і дуже віддячити. Навіть головний банкір країни, голова Нацбанку України Сергій Тігіпко, не проти фіскального зашморгу на шиї депозитів фізичних осіб. Щоправда, трохи пом’якшеного — він допускає п’ятивідсоткове оподаткування цих доходів.

Останнє слово — за народними депутатами, котрі пообіцяли уточнити закон. Чи встигнуть вони прийняти виправлення, щоб наші внески і доходи по них залишалися недоторканними?