Аксіома «нафта — це завжди політика» непорушна. В Україні за останні кілька тижнів, здається, не залишилося жодного публічного державного діяча, який не висловився б про ситуацію, що складається навколо багатостраждального трубопроводу «Одеса — Броди».
Тон 30 вересня задав Президент. Висловившись перед журналістами в тому розумінні, що у використання труби в західному напрямку найближчим часом важко повірити. Леонід Данилович зазначив, цитую: «... Заповнили трубу, дійшли до Бродів, а потім нафта куди? Цистернами в Польщу? Та бодай одна з компаній із видобутку нафти на Каспії виявила бажання поставляти нам нафту? Де покупець у Європі на цю нафту?»
 
Довідка
Нафтопровід Одеса — Броди було здано в експлуатацію у серпні 2001 року. Будівництво коштувало державі (а отже, нам з вами, пересічні платники податків!) 600 мільйонів.
Проект задумувався як трансєвропейський. Але ні під час прокладання труби, ні після завершення робіт керівникам нашої нафтової галузі не вдалося піднести його на міжнародний рівень. Якщо не зважати на не зовсім вдалі презентації, проведені в Європі. У тому сенсі, що конкретних пропозицій від місцевих нафтових компаній слідом за цим не надійшло.
Щоправда, цього літа була підписана декларація між Кабміном України, Радою міністрів Республіки Польща та Європейською комісією, по суті, на підтримку Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) через Одесу, Броди і далі з виходом через Гданськ у Балтику. Однак конкретної реакції на цей документ з боку каспійських нафтовидобувних компаній не було. Тож дотепер становище з нафтопроводом Одеса — Броди залишається неоднозначним, а труба, як і раніше, сухою. Вона стоїть на консервації. Досі її не вдалося заповнити навіть технологічною нафтою. Не тому, що у вітчизняних нафтових компаній для цього не знайшлося грошей, а тому, що існувала альтернативна, так звана реверсна, схема використання трубопроводу.
Зазначимо, що Леонід Данилович останні два роки своїх міркувань з приводу труби не висловлював, тільки недавно наполіг на тому, що остаточне рішення, яке слід приймати на основі економічної доцільності, — за Кабінетом Міністрів.
І весь цей час тривала, по суті, політична дискусія Схід — Захід. У підсумку — російські нафтові компанії ще до завершення будівництва запропонували використовувати нафтопровід у реверсному режимі, що могло щорічно приносити Україні по 60 мільйонів доларів лише прибутку.
Отож після сумнівів, озвучених Президентом 30 вересня, дискусія ця спалахнула з новою силою.
Глава представництва України в ЄС Роман Шпек вважає, що реверсне використання трубопроводу аж ніяк не сприятиме здійсненню офіційно проголошеного керівництвом нашої країни курсу на інтеграцію в Європейський союз. Тим паче на тлі підписаного в Ялті документа про створення ЄЕП. «Я прихильник руху нафти за маршрутом Одеса — Броди, бо в цьому випадку ми інтегруємося в європейський енергетичний ринок», —заявив він агентству Рейтер.
Не залишилась осторонь і Верховна Рада. Як повідомило УНІАН, голова Комітету ВР із питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки Андрій Клюєв заявив, що на найближчому засіданні комітету народні депутати розглянуть питання про роботу трубопроводу Одеса — Броди. При цьому глава комітету підкреслив, що деякі банки, українські та закордонні, готові прокредитувати заповнення труби технологічною нафтою. Нагадаємо, що для цього потрібно 90 мільйонів доларів США.
Крім того, ВР направила депутатський запит прем’єрові Віктору Януковичу стосовно ситуації, що складається навколо реалізації проекту Одеса — Броди.
Тим часом 3 жовтня наглядова рада ВАТ «Укртранснафта», власника труби, уповноважила гендиректора компанії Станіслава Василенка підписати контракти щодо заповнення труби технологічною нафтою і початку роботи трубопроводу.
У пресу одразу просочилися деякі подробиці цих контрактів. Факт — багатозначний. Бо нафтові угоди такого масштабу відбуваються в режимі найсуворішої секретності.
Як стверджують деякі ЗМІ, контрагентами «Укртранснафти» виступають російська ТНК (постачальник) і, за чутками, авельована з нею якась офшорна компанія (кредитор). Тексти контрактів мають дискримінаційний для української сторони характер. Що, за висновками аналітиків, на найближчі роки робить неможливим транспортування нафти у бік Бродів.
Не заперечуючи цієї інформації, Міністр палива та енергетики України Сергій Єрмілов заявив, що остаточне рішення про те, в якому напрямку працюватиме нафтопровід, має прийняти уряд України. Ця заява тим більш значуща, що на персональній прес-конференції президент «Укртранснафти» (за непідтвердженою інформацією, уже колишній), спеціальний уповноважений України з питань ЄАНТК Олександр Тодійчук сказав про наявність двох контрактів з каспійськими нафтодобувачами (правда, ще юридично не оформлених) на постачання в 2004 році 9 мільйонів тонн нафти і згоді її прийняти аж семи заводів. Зокрема в Польщі та Чехії.
Які з усього вищесказаного напрошуються висновки?
Перше. Дистанціювати політику від економіки в даному випадку нашому Президентові не вдалося. Озвучена ним особиста думка про проект Одеса — Броди лише зіграла роль каменя, кинутого у воду. Але це і на краще. Принаймні наших керманичів від економіки поставлено перед твердою необхідністю найближчим часом прийняти конкретне рішення стосовно експлуатації трубопроводу. Його більш як дворічний простій не робить честі ні самим керманичам, ні країні в цілому.
Друге. Хоч би куди потекла нафта трубою, головне, щоб це приносило вигоду нашій державі. І не тільки сьогочасну, а й у перспективі. Адже стверджують деякі експерти, що здійснення проекту Одеса — Броди як нового Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору даватиме не по 60, а по 600 мільйонів доларів щорічно. А якщо є така перспектива, підписання будь-яких контрактів і з будь-якими компаніями не повинне позбавляти Україну головного: можливості оперативного управління нафтовими потоками багатостраждальною трубою в будь-якому напрямку.