Учасники та гості «Метал-форуму: Україна-2003», який пройшов цими днями в столичному Міжнародному виставковому центрі, не розчарувалися у своїх очікуваннях.

 Експозиції іменитих виробників сталі — КДГМК «Криворіжсталь», «ММК імені Ілліча», МК «Азовсталь», НПІГ «Інтерпайп», МК «Запоріжсталь», трейдерів та споживачів демонстрували колосальну потужність галузі, продукція якої формує більш як 40 відсотків валового внутрішнього продукту країни, забезпечує половину валютної виручки. А за кулісами цієї експозиції ані на мить не вщухали дискусії з приводу того, як жити далі. Зібравшись разом, виробники, торговці і споживачі металопродукції не приховували, що на заваді подальшому розвитку стоять наболілі проблеми, а саме: корпоративні війни на приватизаційному непрозорому полі, неринкові методи придбання і виведення активів підприємств мажоритарними (крупними. — Авт.) акціонерами, недосконалість податкової системи і неефективність вітчизняного судочинства тощо. Усі ці негативні чинники, погоджувалися металісти, не дають змоги, з одного боку, виходити на ринок зовнішніх запозичень, а з другого — відлякують іноземного інвестора від вкладання грошей у металургійну галузь.

Востаннє, до речі, «Голос України» ілюстрував це на прикладі ВАТ «ДМЗ імені Петровського» (читай «Приватизаційна пастка, або Таємниці Петровського двора», «ГУ» від 30 вересня цього року). Нагадаю: державний пакет акцій ВАТ «ДМЗ імені Петровського « в розмірі 60,29 відсотка статутного фонду відповідно до договору-доручення від 13.10.1999 року Національного агентства України з управлінням державними корпоративними правами передано в управління україно-кіпрському товариству закритого типу з іноземними інвестиціями «Приват—Інтертрейдинг» терміном до 26.07. 2004 року. Ця уповноважена особа знехтувала вимогами законодавства щодо введення до керівних органів представників держави, заблокувавши на роки проведення акціонерних зборів з метою забезпечити цілковитий контроль за господарською діяльністю і, відповідно, розподілом прибутків. Вищезгадану угоду розірвали, але сумнозвісний лист глави Фонду держмайна України Михайла Чечетова до Прем’єр-міністра Віктора Януковича починається зі слів: 

«Сьогодні ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського» внаслідок цілої низки помилок і протиправних дій фінансово-промислової групи «Приватбанку» фактично виведено з-під контролю Фонду державного майна України. Зокрема, що стосується питань власності, то ФДМУ не може використати надані йому державою можливості для збереження активів і ефективного управління ними, внаслідок того, що частка держави складає лише 42 відсотки. Це не дає можливості фонду провести збори, які постійно блокуються з боку «Приватбанку», і внести зміни до складу правління та спостережної ради, які сьогодні знаходяться під повним контролем «Приватбанку».

Наша газета поінформувала читачів, у який спосіб «приватівці» обдирали комбінат як липку впродовж останніх років і в якому стані перебуває сьогодні трудовий колектив меткомбінату. Зокрема, зазначалося, що середньомісячна зарплата на заводі є найменшою в металургійній галузі і майже удвічі меншою за середньогалузеву. Тому ми, природно, шукали на «Метал-форумі—2003» представників менеджменту цього комбінату, щоб розпитати про деякі особливості неринкової методи виведення активів. Але так і не відшукали. Зате одержали нагоду порівняти деякі факти. За три останні роки середньомісячна заробітна плата у ВАТ «ДМЗ імені Петровського» зросла аж на 81,8 гривні. Про це згадалося біля стенда КДГМК «Криворіжсталь», який свідчив, що тут середні заробітки за цей час зросли з 398 гривень до 731 гривні. Не дивно, що на «Криворіжсталі» керуються рішеннями галузевої угоди між урядом та профспілками, а у ВАТ «ДМЗ імені Петровського» на неї не звертають уваги. Так, тарифна ставка робітника першого розряду торік тут становила 107,7 гривні — 29,5 відсотка від прожиткового мінімуму, а не 65 відсотків, як це обумовлено галузевою угодою. Проте керівний склад у ВАТ «ДМЗ імені Петровського» не ображають. Його середня заробітна плата два роки тому становила 1196 гривень, торік — 1574 гривні, тобто зростала майже удвічі вищим темпом. Тож чи варто дивуватися, що підвищення відбувається переважно завдяки скороченню кадрів, а не зростанню фонду оплати праці, а розшарування працівників за рівнем заробітку просто вражає: торік 30,1 відсотка зайнятих на виробництві одержували на руки менше за рівень прожиткового мінімуму доходів.

На конференції «Метал-2003: виробництво, торгівля і споживання» уважно слухали керівників і менеджерів підприємств і, що називається, відпочивали на експертах. Надзвичайно представницьке зібрання засвідчило неабияку обізнаність і поінформованість з усіх аспектів обговорюваних проблем. Деталі залучення інвестицій корпорацією «Індустріальний союз Донбасу» — на Алчевський металургійний комбінат, або НВІГ «Інтерпайп» — на Харківський тракторний завод цікавили більше за те, що відомо й без експертних оцінок. Подальший прогрес галузі значною мірою залежить від зміни непрозорого характеру приватизації і переділу власності на підприємствах гірничо-металургійного комплексу. Симптоматично: саме напередодні відкриття «Метал-форуму—2003» Фонд держмайна України заходився переробляти Державну програму приватизації на 2003—2008 роки, провалену у Верховній Раді. Поможи йому, Боже, у цьому!