Нова норма: Верховна Рада ухвалила Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Це означає, що одним із трьох видів пенсій у солідарній системі загальнообов’язкового державного страхування буде пенсія у зв’язку з втратою годувальника (про два інші види читайте у попередніх числах «ЗАКОНоДАВця»).
Законом визначено умови призначення такої пенсії. Так, відповідно до його ст. 36, пенсія у зв’язку з втратою годувальника за загальним правилом призначається за трьох умов: 1) лише непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, 2) у разі, якщо ці непрацездатні були на його утриманні, 3) за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у зв’язку з інвалідністю. (У разі смерті пенсіонера або осіб, які стали інвалідами під час проходження строкової військової служби, пенсія призначається незалежно від тривалості страхового стажу).
Для дітей закон установив принциповий виняток — їм пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
А ось батьки і дружина (чоловік) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника лише за умови, що вони втратили джерело засобів до існування.
За новим законом, непрацездатними членами сім’ї, які можуть претендувати на одержання такої пенсії, вважаються три категорії осіб.
Перша категорія — чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку (чоловіки — 60, жінки — 55 років).
Друга — це діти померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Одначе цей віковий ценз не поширюється на дітей, які навчаються на денній формі у вищих навчальних закладах І—ІV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах. Вони мають отримувати пенсію у зв’язку з втратою годувальника до закінчення цих навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років. А от діти-сироти мають право отримувати таку пенсію до досягнення ними 23-річного віку незалежно від того, навчаються вони чи ні.
До третьої категорії належать чоловік (дружина), а в разі їх відсутності — один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Як ми зауважували, однією з обов’язкових умов призначення цього виду пенсії є те, що члени сім’ї були на утриманні померлого годувальника. За законом перелічені категорії осіб вважатимуться такими, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. (Якщо ці особи й самі одержували пенсію, то вони мають право перейти на пенсію у зв’язку з втратою годувальника).
Закон надає усиновленим дітям право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми. І навпаки, неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
Розмір пенсії у зв’язку з втратою годувальника визначатимуть так: на одного непрацездатного члена сім’ї нараховується 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї — 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, поділених між ними на рівні частки.
Звертаємо увагу, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім’ї покійного годувальника вважається непрацездатним, а членам сім’ї, які досягли пенсійного віку, — довічно.
Зміна розміру такої пенсії або припинення її виплати членам сім’ї здійснюється у встановленому законом порядку.
Зауважте також, що на всіх членів сім’ї, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія. Водночас на вимогу члена сім’ї із загальної суми пенсії може виділятися його частка, яка виплачується окремо.
Для довідки: цей закон ухвалено парламентом 9 липня 2003 р. Він набирає чинності з 1 січня 2004 р. (деякі його положення — з іншого часу). З повним його текстом можна ознайомитись у «Голосі України» за 22 серпня ц. р.
