У Братиславі є кілька пам’яток, що нагадують про Україну й українців. Перша — пам’ятник Шевченку, друга — дзвін Святого Володимира на дзвіниці собору Святого Мартіна. Ще один символ — пам’ятна дошка Григорію Сковороді з’явився цими днями. Під час візиту до Братислави глави українського парламенту Володимира Литвина.
Ці символи дивним чином переплітаються з символами політичними. Так, окрім нашого, собор Святого Мартіна прикрашають дзвони усіх країн Вишеградської четвірки (В-4) — Словаччини, Чехії, Польщі та Угорщини, на підтримку яких розраховує Київ у реалізації своїх євроінтеграційних намірів.
Саме з ініціативи Братислави, яка на той час головувала у В-4, у червні цього року український прем’єр взяв участь у зустрічі глав урядів країн Вишеграду, що дало підстави говорити про започаткування регулярних консультацій у форматі «В-4 плюс Україна» на високому рівні.
Тоді словаки підтримали ідею започаткування консультацій між Україною та ЄС про створення зони вільної торгівлі паралельно з процесом приєднання Києва до СОТ, наголошуючи, що офіційні переговори з цього питання можуть розпочатися винятково після вступу Києва до світового торговельного клубу. Водночас на червневій зустрічі словацький прем’єр Дзурінда зауважив, що шлях України до асоційованого членства в ЄС може бути не таким простим і коротким, як хотілося б.
Цього разу в бесідах з главою українського парламенту теж не пролунала підтримка прагнення України укласти з Брюсселем Європейську угоду (Угоду про асоціацію). Водночас Братислава заявила, що готова підтримувати Київ на шляху євроінтеграції і відверто ділитися власним досвідом.
Травневі події наступного року, коли Братислава офіційно стане членом Євросоюзу, для двосторонніх відносин з Україною можуть мати й не дуже приємні наслідки. Щоб цього не сталося, на думку Володимира Литвина, треба активізувати міжрегіональну й транскордонну співпрацю, зробити все можливе, щоб нас не розділяла у майбутньому нова залізна завіса. Про це він вів мову і з Президентом, і з Головою Національної Ради, і з Головою уряду Словацької Республіки. Обсяги взаємного товарообігу в цьому році сягнули найвищого за період незалежності двох країн рівня, хоча його зростання відбувається переважно за рахунок словацького імпорту. Тож «треба докладати всіх зусиль, зокрема і на законодавчому рівні, щоб розширення ЄС не вплинуло негативно на товарообіг між Україною і Словаччиною», зазначив В. Литвин під час переговорів зі словацьким прем’єром Мікулашем Дзуріндою.
Майбутнє розширення ЄС, безумовно, вплине й на гуманітарні контакти. Під час зустрічі з Мікулашем Дзуріндою Голова ВР висловив переконання, що «кордон Україна — ЄС повинен стати кордоном дружби, прикладом дотримання прав людини, тим паче що курс України на євроінтеграцію є незмінним». Він упевнений, що позбавлення громадян можливості вільно пересуватися є «порушенням основоположних прав людини».
Найбільшим доказом дружби у цьому розумінні може бути запровадження польського варіанта візового режиму з Україною, який розглядає нині словацька сторона. «Уряд Словацької Республіки має докласти максимум зусиль для лібералізації візового режиму на україно-словацькому кордоні після розширення ЄС», —запевнив у ході переговорів Голову ВР словацький прем’єр. М. Дзурінда пообіцяв, що після вступу до ЄС його країна «вестиме ще активніший діалог з Україною, підтримуватиме її євроінтеграційні прагнення, в тому числі щодо позитивного рішення стосовно членства України в ЄС».
У цьому завірив В. Литвина й словацький Президент Рудольф Шустер. Він теж упевнений, що «входження до Євросоюзу і необхідність запровадження візового режиму з Україною не повинні створювати перешкод для взаємовигідної співпраці, контактів між державами і людьми».
В обговоренні та формуванні нових європейських координат, нових відносин ЄС з Україною мають сказати своє слово і парламенти. Володимир Литвин висловився за тіснішу взаємодію України та Словаччини в міжнародних парламентських структурах, за активізацію міжпарламентської співпраці на рівнях груп дружби та на рівні комітетів — передовсім економічного, євроінтеграційного та з питань безпеки. Лише за цих умов ми зможемо більш успішно вирішити завдання, які стоять перед нашими країнами.
Київ—Братислава—Київ.
