У статті «Ситуацію з пенсійним забезпеченням розцінюємо як критичну», що була надрукована в газеті «Голос України» від 9 вересня 2003 року, голова Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Петро Степанович Цибенко визначив, як упереджене ставлення ветеранів, інвалідів та пенсіонерів до заміни пільг на адресну грошову допомогу. З’ясувати цю ситуацію ми вирішили в Міністерстві праці та соціальної політики України. Пропонуємо нашим читачам інтерв’ю із заступником Міністра праці та соціальної політики Лідією Миколаївною ДРОЗДОВОЮ.

 — Лідіє Миколаївно, будь ласка, прокоментуйте ситуацію, що виникла навколо заміни пільг на адресну допомогу. Які кроки здійснює уряд у цьому напрямі?

— Затверджена урядом Стратегія заміни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню не ліквідує чинної системи підтримки малозабезпечених громадян. Навпаки — забезпечить реалізацію конституційного права на соціальний захист, створить економічні та соціальні передумови для підтримки незахищених верств населення.

Згідно з чинним законодавством, майже третина всього населення України має право на ті чи інші пільги. Тільки за законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» майже 7,5 мільйона громадян мають право на пільги.

Крім цього, правом на пільги користуються за соціальною та професіональною ознаками.

Тож забезпечення дійового контролю за проходженням бюджетних коштів та ефективністю їх використання є нагальною потребою часу і такий захід є першочерговим завданням названої Стратегії.

На її виконання 29 січня 2003 року Кабінет Міністрів України прийняв рішення про створення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

— Хотілося б зупинитися саме на цьому питанні. Прийнявши рішення про створення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, уряд зобов’язав ветеранів надати відповідну інформацію для включення їх до реєстру. Водночас ветерани неоднозначно ставляться до необхідності таких дій.

— Тут треба розставити правильні акценти. По-перше, створити державний реєстр пільговиків Кабінет Міністрів зобов’язав не ветеранів, а органи системи — тобто управління праці та соціального захисту населення. Пов’язано це з тим, що управлінням потрібно здійснювати розрахунки з підприємствами—постачальниками послуг пільговикам за фактично надані послуги. Тобто, маючи реальні списки пільговиків, спеціалісти управлінь праці та соціального захисту населення зможуть проводити акти-звірки розрахунків з підприємствами, що надають ті послуги, з оплати яких громадяни мають пільгові знижки.

По-друге, крім законодавчих, необхідно забезпечувати також і фінансові гарантії щодо прав ветеранів на пільги. Створюючи нову систему розрахунків за кожного ветерана персонально, за фактом отриманої ним послуги ми зможемо ефективно використовувати ті бюджетні видатки, що вже закладені в бюджеті, а в майбутньому — аргументовано доводити необхідність повного фінансування пільг та інших видів соціальних гарантій.

— Чому ж тоді до реєстру включаються лише ветерани війни та праці і не включаються пільговики- «чорнобильці», ветерани військової служби тощо? Які документи слід надати для включення до реєстру?

— До Єдиного державного реєстру будуть включені всі громадяни, які мають право на пільги за соціальним статусом. Визначені лише етапи реєстрації пільговиків. Так, протягом 2003 року до реєстру будуть включені ветерани війни та праці, тобто ті категорії, інформація про яких, хоч і не в повному обсязі, але все ж таки є в органах праці та соціального захисту населення. А постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС та інші категорії пільговиків включатимуть до реєстру починаючи з 2004 року.

Згідно з порядком включення пільговиків до реєстру необхідно надати управлінням праці та соціального захисту населення ті документи, які потребують обов’язкового оновлення, оскільки з різних причин, через сімейні обставини вони часто змінюються. Це стосується складу сім’ї, адреси реєстрації пільговика, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера тощо.

— Якщо ветерани з яких-небудь причин не встигнуть надати необхідні документи для включення їх до реєстру — вони втратять права на пільги?

— Ні, свого права на пільги ветерани не втратять. Пільги встановлені чинним законодавством і закріплені Конституцією України. Тобто громадяни, які мають на них право за законами України, матимуть на них право і у 2004 році. Щодо механізмів реалізації цього права — чи у тій формі, як визначено на сьогодні, чи у вигляді адресних виплат, то рішення прийматимуть виважено, обґрунтовано, враховуючи всі чинники — соціальні, економічні, фінансові. Тобто, якщо будуть прийматися рішення про перехід на адресні виплати, головним чинником такого переходу стане належне фінансове забезпечення, оскільки пільги мають свою вартість, що обраховується у грошовому еквіваленті.

— Коли реально почнуть платити гроші замість пільг, установлених законами?

— Питаннями впровадження стратегії переходу на адресні грошові виплати замість пільг займається Міжвідомча комісія, до складу якої, крім урядовців, входять також голова Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці, голова Комітету Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, а також представники організацій ветеранів.

На останньому засіданні цієї комісії (24 липня 2003 року) обговорювались рекомендації Верховної Ради України, що були зазначені в Основних напрямах бюджетної політики на 2004 рік (Постанова Верховної Ради України від 19.06.03 №987-ІV). А саме: Кабінету Міністрів України пропонувалось у 2004 році перейти від системи надання пільг і субсидій населенню до надання адресної грошової допомоги категоріям населення, доходи яких нижчі від розміру прожиткового мінімуму.

Міжвідомчою комісією прийнято рішення про необхідність попереднього розв’язання низки питань, які дозволили б здійснити такий перехід. Це — внесення відповідних змін до законодавчої бази, розробка механізмів переходу від системи пільг до адресних виплат і проведення їх пілотної апробації з метою визначення ефективності таких заходів. І головне — гарантоване забезпечення відповідних видатків у державному бюджеті.

Тільки забезпечивши вирішення всіх вищезазначених передумов, можна запроваджувати перехід на адресні виплати замість пільг.