Відразу, перетнувши межу Київської та Черкаської областей, народний депутат Богдан Губський зустрівся з головою Канівської райдержадміністрації Володимиром Хилею. На серці в управлінця була тривога: район цього літа вельми потерпів під час жнивної кампанії, і для осіннього засіву практично немає зерна.
Богдан Володимирович заспокоїв голову:
— Домовилися із «ДП «Хліб України» про те, що найближчим часом на Канівщину надійде близько трьохсот тонн посівного матеріалу на суму 450 тисяч гривень — вистачить?!.
Хиля тільки заусміхався...
Іще одна проблема: дороги. Одне з віддалених сіл Канівського району — Павлівка — десять років потерпало від того, що не мало путньої дороги до центральної садиби господарства — села Мельників. І от нарешті Богдан Губський, голова Канівської райдержадміністрації Володимир Хиля та голова райради Володимир Плисюк перерізали стрічку.
— Пам’ятаю, торік мені довелося їхати по цій дорозі, — повідав нам Богдан Губський, — то максимальна швидкість, яку вдалося витиснути із нашого всюдихідного автомобіля, була не більш як 40 км/год. Щойно ми проїхали по відремонтованій ділянці. Стрілка спідометра зашкалила за 100 км/год.
До речі, на ремонт та реконструкцію доріг у Канівському районі (відрізки Канів—Тростянець—Курилівка, Канів—Таганча, Канів—Потапці—Пиї) виділено понад 970 тисяч гривень. А загалом на 196-й округ для вирішення дорожніх проблем народному обранцю вдалося залучити 7,5 мільйона гривень.
Та не скрізь кошти ефективно використовуються. Цього ж дня Богдан Губський відкривав ще одну відремонтовану ділянку автошляху — до села Домантового Золотоніського району. На жаль, тут, за словами голови Золотоніської райдержадміністрації Віктора Овдієнка, черкаські шляховики, які виконували роботи, не змогли по-господарськи розпорядитися коштами. «Не боюся мовити в очі і шляховикам, і депутатові: ремонт нікудишній. Через кілька місяців на дорозі будуть одні вибоїни», — сказав кореспондентам Віктор Овдієнко. А він знає, що говорить, бо донедавна сам очолював шляхову службу області.
— Тепер треба думати, як оперативно виправити ситуацію, ну і, звісно, винуватців покарати.
Однак були і відрадні новини. Так, школярів із Озерища до сусіднього села Ліплявого, де є середня школа, віднедавна почав доставляти шкільний автобус. У негоду, особливо взимку, п’ятнадцятикілометрова відстань, яка розділяє ці два села, раніше ставала нездоланною дистанцією, і діти замість того, щоб вчитися, мусили сидіти вдома і виглядати в шибку доброї години. Сьогодні, за словами водія шкільного автобуса Івана Демченка, усі 36 дітей шкільного віку з Озерища мають змогу вчасно і комфортно їздити в Ліплявську школу і назад новеньким «ЛАЗом».
— Серед дітлахів є і мої діти, — каже водій. —Донька Валя навчається у восьмому класі, син Віктор — у сьомому. Скажу вам таке: після того, як з’явився шкільний автобус, у дітей зріс інтерес до науки. Усе-таки наша влада і депутати чимало роблять добра для людей. Спасибі їм за це.
На жаль, подякувати владі поки що не можуть мешканці міста Золотоноші, де прямісінько в центрі, посеред парку, розташована «бомба сповільненої дії» — насосна станція міських очисних споруд. Міський голова Віктор Бобровський під час чергового візиту народного депутата Богдана Губського на цей об’єкт повідав про те, що застаріла насосна станція та зношені комунікації зумовлюють підмив та просідання грунту. Голова обласної ради Геннадій Капралов, який був присутній на зустрічі, зазначив, що реалізація проекту з реконструкції та переміщення цього об’єкта практично під землю потребує не лише зусиль депутатів та обласної влади, а й активнішої участі в ньому Кабінету Міністрів. Загалом на те, щоб цілком «закрити» питання із золотоніськими очисними спорудами, потрібно близько п’яти мільйонів гривень. Це питання злободенне і його потрібно вирішувати усім загалом.
Під кінець дня народний депутат Богдан Губський зустрівся з головою Черкаської облдержадміністрації Вадимом Льошенком. Їх спільний маршрут проліг у господу молодої золотоніської сім’ї Євгена та Юлії Ліктів. Як з’ясувалося, Богдан Володимирович кілька місяців тому на прохання молодої пари погодився стати хрещеним батьком для їхньої маленької доньки Валерії. Тримаючи на руках крихітку, народний обранець дещо розгубився в «політичній оцінці» цієї події. За нього ситуацію прокоментував Вадим Льошенко:
— Гадаю, це дуже добре, коли депутат і його виборці — одна сім’я. До речі, цього року Черкаська область може похвалитися вперше за останні кілька років тим, що народжуваність перевищила смертність.
І додав:
— Думаю, Богдане Володимировчу, нам слід заприсягтися перед хрещеницею в тому, що ми докладемо всіх зусиль, щоб ця дитина, коли виросте, жила краще, ніж ми сьогодні.
Справді, це було б і для маленької Валерії, і для всього наступного покоління гарним дарунком від нинішнього депутатського корпусу.
Канівський—Золотоніський райони
Черкаської області.
