Останні новини з політичних фронтів, якщо не рахувати львівського протистояння, вельми скупі. Однак вони дають підстави для роздумів про те, що відбувається у нашій державі.
Зокрема, чому раптово з’явилася ідея проведення референдуму про приєднання України до Єдиного економічного простору? Чому озвучену ідею комуністів підтримала «Трудова Україна», яка у багатьох асоціюється насамперед із Віктором Пінчуком? Що стоїть за критикою уряду з вуст глави держави? І, нарешті, що спонукало народних обранців з парламентської більшості звернутися до Конституційного Суду з проханням дати тлумачення статті 103 Основного Закону, в якій ідеться лише про два терміни перебування на посаді Президента однієї людини? Спробуємо дати свої відповіді на ці запитання.
Борітеся...Інакше вас поборють
І все-таки розпочнемо з львівських подій, де блок «Наша Україна» увійшов у клінч (термін з боксу. —Авт.) з керівником Львівської обласної державної податкової адміністрації, братом глави адміністрації Президента України Сергієм Медведчуком. Наш власний кореспондент готує про них окремий матеріал. А тому в деталі не вдаватимемося, лише висловимо кілька своїх зауваг.
Після протистояння у Мукачевому, де «Наша Україна» на виборах міського голови зуміла обіграти об’єднаних соціал-демократів, «ющенківці» перейшли у наступ на Львівщині. І якби їм вдалося досягти позитивного результату — вибити з-під Медведчука-молодшого посадове крісло, то це був би сигнал для місцевих керівників. Мовляв, нинішня влада — «колос на глиняних ногах». Отож об’єднуйтеся довкола нас. Зрозуміло, протистояння це триватиме і далі. Однак, на наш погляд, «Наша Україна» не звернула увагу на інші події, які відбувалися паралельно і які можуть змінити — докорінно — ситуацію.
Третій термін
Минулого тижня глава держави на прес-конференції наголосив ще раз: вибори Президента України відбудуться у 2004 році. Водночас він сказав, що не збирається гратися «ні в які ігри». Проте наступного дня стало відомо, що декотрі народні депутати звернулися до Конституційного Суду з проханням, щоб той розтлумачив: скільки разів одну людину можуть обирати на найвищу посаду в державі. Зрозуміло, це не спонтанне рішення представників парламентської більшості. Передусім тому, що в цьому середовищі відбуваються складні процеси. Їхня єдність під загрозою. Схоже, «більшовикам» так і не вдалося визначитися з кандидатом на майбутні президентські перегони.
Так, лідер фракції «Партія промисловців і підприємців — Трудова Україна» Ігор Шаров називає трьох ймовірних претендентів на найвищу посаду: Віктор Янукович, Сергій Тігіпко та Володимир Литвин. Інший народний обранець, позафракційний Олександр Волков упевнений: якби «не було команд із сусідніх вулиць», за владу міг би поборотися Віктор Янукович.
А його колега Валентин Ландик не приховує нічого і пропонує продовжити повноваження Леоніда Кучми до 2006-го, а то й 2007 року.
Отож претендентам «на папаху» від «більшовиків» сьогодні треба робити поправку на запит, поданий до Конституційного Суду. Не може не рахуватися з цим і нинішній керівник уряду.
Останнє попередження?
І для цього у Віктора Януковича є всі підстави. На вже згадуваній прес-конференції Кабінет Міністрів був підданий доволі серйозній жорсткій критиці. За адміністрування на ринку продовольства і хлібобулочних виробів, за те, що не спрогнозував стрибок цін на енергоносії у розпал сільгоспробіт, за те, що засідання уряду перетворюються «на парламентські слухання».
І хоча Президент України Леонід Кучма сказав, що в нього немає «ні в думках, ні в бажаннях» відправити уряд у відставку, така критика з вуст глави держави означає багато. Недаремно одне з видань, наближене до адміністрації Президента України, натякнуло у номері за минулу п’ятницю про ймовірні наслідки такої критики.
Останній доказ можновладців
Саме тому, як ніколи раніше, згодилася пропозиція комуністів провести референдум зі вступу України до Єдиного економічного простору. Саме тому і вхопилися за неї «трудовики».
Бо хто сказав, що у бюлетені буде лише одне запитання? А чому б не внести до нього і запитання про Президентство та політичну реформу? Тим паче що нинішній склад парламенту, особливо опозиційні фракції, обиралися у березні 2002 року під гаслами зміни моделі влади.
Тобто можна внести й ще одне запитання: про необхідність розпуску нинішнього складу Верховної Ради як недієздатного законодавчого органу. Отже, сьогодні можна прогнозувати будь-який розвиток подій. І передусім пов’язаний з достроковими виборами народних обранців. Чи не тому минулого тижня опозиція так наполегливо вимагала включити до порядку денного сесії законопроект про вибори на пропорційній основі? Бо за чинним законом їй буде важко виграти мажоритарні округи. Та й немає гарантії, що вдасться повторити той же результат, що і в березні 2002 року, і в загальнодержавному окрузі.
Зрозуміло, наведені роздуми — лише версії ймовірного розвитку подій.
