Ліс, гори... Для кого — чарівний пейзаж, а для кого — чудове місце відпочинку. Для них — ідеальна місцевість для потайного пересування. «Нормальні» люди звикли долати відстані стежинами, шляхами, шосе й автобанами. Вони, під час виконання завдань, хоч і проходять на своїх двох найдовші маршрути, уникають доріг. Утім, як і будь-яких місць, де можна зустріти людей. Вони — спецназ Збройних Сил України.
Завдання спецназу — знищення об’єктів у тилу противника. У глибокому тилу. Тобто коли «навколо самі вороги». І будь-яка помилка — це стовідсоткова загибель усієї групи. Може, тому кожний із них зобов’язаний бути суперменом. Уміти те, що звичайній людині не дано та й ні для чого: знати медицину, спати в лісі або в снігу, стріляти з усього, що хоча б теоретично може стріляти, орієнтуватися на незнайомій місцевості, цілодобово обходитися без їжі, проходити величезні відстані зі зброєю і спорядженням, а це мало не центнер!
Полковник Юрій Серветник служить у спецназі усе, як то кажуть, свідоме життя. Сьогодні він, офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України, — головний суддя змагань розвідувальних груп спеціального призначення Збройних Сил. Такі змагання, де свою майстерність показують спецназівці всіх частин і підрозділів нашої армії, проводять щорічно. Цього року вони відбулися в Хмельницькій області.
До полковника Серветника підходить командир однієї із груп спецназу. Образа: судді несправедливо, на думку молодого офіцера, нарахували його групі штрафні бали. За умовою одного із завдань змагань група в лісі захопила автомашину і «язика» (їхню роль грають офіцери Головного управління розвідки, які досконало володіють кількома іноземними мовами кожний). Перекладач групи перевів документи, що віз із собою «язик», і допитав полоненого. За кожну помилку в перекладі — 10 штрафних балів. Юрій Степанович заспокоює командира: не турбуйся, я особисто перевірятиму результати роботи перекладача.
Офіцер іде щасливий — Серветник несправедливості не допустить. Цього полковника спецназівці боготворять, для них він — вища істота, напівбог. А заслужити хоча б повагу цих небагатослівних, міцних хлопців ой як непросто. В екстремальних умовах (а спецназ — це суцільний екстрим) слабкості й недоліки кожного як на долоні. І служба тут — це не робота в обивательському розумінні. Спецназ — це життя, і навіть трохи більше.
