Під такою назвою 2.09.2003 р. «Голос України» опублікував статтю, у якій йшлося, зокрема, про дорожньо-транспортну пригоду. Тілесних пошкоджень середньої тяжкості зазнав у ній інвалід-«чорнобилець» Олександр Петроченко.
З 1999 року він вимагає справедливого розслідування кримінальної справи, яка кілька разів припинялася і нині лежить під архівним пилом. Здоров’я ліквідатора погіршується день у день, авто, виділене інвалідові державою, розбите «крутою» автомашиною і йому вже не служить. Останні сили Петроченко витрачає на «екскурсії» до начальників-правоохоронців, які відмахуються від нього бездушними словами: «Всьо законно».
Про це саме — лист із Генпрокуратури.
«Генеральною прокуратурою України організовано додаткову перевірку доводів Петроченка за його участю щодо обставин ДТП з метою встановлення підстав для відновлення слідства в кримінальній справі у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Перевірку проведено прокуратурою м. Києва за дорученням і під контролем Генеральної прокуратури України.
Під час опитування осіб, на яких посилався Петроченко О., як на свідків дорожньо-транспортної пригоди, останні пояснили, що самих обставин та динаміку пригоди вони не спостерігали, а тільки бачили автомобілі після їхнього зіткнення.
Таким чином, будь-яких нових даних для відновлення слідства під час перевірки не виявлено, у зв’язку з чим відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень, у тому числі й судовими інстанціями.
С. ДЕНИСЕНКО, в. о. начальника відділу».
У Генпрокуратурі, схоже, довго розкриваються резонансні справи, а ось відписки «печуться», як млинці. Цю повертаємо панові Денисенку і запевняємо, що без такого «розгляду» газетної статті редакція обійшлася б. Олександр Петроченко вимагає, повторюємо, одного: справедливого розслідування ДТП.
Звертаємося до вас, пане Генпрокурор: візьміть справу під особистий контроль, доручіть її розгляд відповідальному працівникові.
І тоді, хочеться вірити, крига скресне.
Іван ІЛЛЯШ.
