Тільки він уміє будувати на річках і струмках справжні греблі, прокладати в лісі справжні канали і, як справжній лісоруб, валити дерева, будувати собі хатки. На Волині до бобрів місцеве населення ставиться майже як до міфічних істот.
Абориген складної доліЦе бобер.
У добротні шапки і кожухи з його хутра впродовж багатьох століть вдягалася місцева знать. Про боброві гони поблизу теперішніх сіл Топільне і Соколь, що на річці Стир, згадує в середині XІV століття у своїй грамоті великий литовський князь Любарт Гедемінович, даруючи села і землі розташованій у Луцькому замку церкві Івана Богослова. В ті далекі часи бобер заселяв усю територію Волині.
Та спокуса мати цінне хутро була надто велика і поголів’я цих тварин катастрофічно скорочувалося. Вважається, що останні бобри на Волині були знищені ще у передвоєнний період. Хоча можливо, що окремі їх сім’ї все-таки збереглися в заплавах річок Стир і Стохід.
Відновлення популяції бобрів на Волині розпочалось у 1966 році, коли в річку Стохід біля села Нові Червища Камінь-Каширського району випустили дев’ять особин цього звіра. Сьогодні, за даними Інституту зоології Національної академії наук України, бобри живуть у 12 із 16 районів області.
За даними обліку, проведеного фахівцями Держкомітету лісового господарства України, на території Волині нині проживає 1600 цих тварин. Найбільше їх, до 300 особин, зафіксовано на території Цуманського держлісгоспу поблизу села Берестяни. Успішно освоюють бобри і свою прабатьківщину на річці Стир. Декілька їх сімей поселилося в багатолюдному Луцьку. Одна з них побудувала своє житло у зарослях верболозу неподалік мосту на вулиці Ковельській, що в самому центрі міста.
Викрадачі городини
Зростання популяції породжує і певні проблеми. Нещодавно в одній із лікарень Луцька довелося почути від мешканців села Замостя Маневицького району Олександра і Леонтія Халиків, що бобри завдають значної шкоди селянам, викрадаючи з їх городів буряки і моркву. Перед селом Карасин на узбіччі шляху вони вирили нори буквально за півметра від асфальтового покриття, облаштувавши своє житло просто під дорожнім полотном. Шляховики не раз намагалися засипати їх, та безрезультатно. Невгомонні звірі щораз відбудовували своє помешкання. Нині про боброві нори-помешкання автомобілістів попереджають віхи, виставлені шляховиками в цьому небезпечному місці.
У Карасині майстер Черемського природного заповідника Олександр Ремінський розповів, що поблизу села є 600 гектарів колишніх торфорозробок. Уся площа помережена меліоративними каналами і майже в кожному живе боброва сім’я. Олександр Андрійович має там города. Так ось звірі вже проклали стежку до моркви і буряків.
— Ходив у неділю дивитися, то бачив, як бобер ніс до нори буряка, — ділиться враженнями від несподіваної зустрічі Олександр Ремінський. — Великий звір, деякі особини до 30 кілограмів мають і майже метр завдовжки. Мені не шкода тієї городини. Вистачить і мені, і бобрам.
Щоправда, мають селяни від такого сусідства певні незручності: бобри не дуже вибирають, де їм рити свої нори. Тож буває, що і серед картоплиння їх викопають, або серед дороги. Трапляється, їде чоловік велосипедом і летить сторчма, бо колесо провалилось у боброве житло. На городах коні теж інколи потрапляють у ці пастки.
Хто вб’є бобра...
Сприяє розмноженню бобрів і те, що на Волині свято вірять: на людину, котра вполювала цього звіра, чекають великі неприємності. Мало не кожен, до кого зверталися, наводив приказку: «Хто вб’є бобра, не матиме добра». Мешканка села Карасин Домна Мельник, коли зайшла про це мова, гірко розплакалася. З’ясовується, кілька років тому її брат убив бобра і відтоді важко, невиліковно захворів. Подібні історії почув в одному із сіл цього ж таки Маневицького району, де біда прийшла відразу у вісім сімей, господарі яких позаздрились на боброві шкурки. В одній сім’ї жінку привалило деревом, у другій — утопилася дитина... Найпевніше, це просто збіг обставин. Однак люди не поспішають брати в руки рушницю, щоб уполювати бобра.
Є ще одна обставина, яка стримує мисливців. Боброві шкурки не мають збуту. Їх важко вичинити. Один з мешканців Замостя розповів, що його знайомий пошив шапку з бобрового хутра і важила вона кілька кілограмів. Носити її було неможливо. Справжнісінька тобі «шапка Мономаха».
Меліоратор... за сумісництвом
У Замості, цьому невеличкому поліському селі, ми зустрілись із місцевим жителем, старшим науковим співробітником Черемського природного заповідника, аспірантом Інституту ботаніки НАН України Василем Коніщуком.
— Справді, у нас на Поліссі є дві шановані тварини: бобер і вуж, — охоче відгукується на запропоновану тему господар. — Вважається, що їх не можна вбивати. До того ж вони корисні. Раніше майже в кожній хаті тримали вужа. Вони знищували мишей. Бобер теж чимало користі приносить. Наприклад, провели у нас меліорацію і вся вода стекла канавами, рівень грунтових вод упав. Земля тут переважно малородюча, а тут ще й брак вологи. Так ось бобри на меліоративних каналах штучні греблі ставлять, підпирають воду. Там, де бобер живе, рослинність краща, врожаї вищі.
Готуючи цей матеріал, багато іншого почув про корисність бобрів. Науковий співробітник Інституту зоології НАН України кандидат біологічних наук Іван Легейда вивчає проблеми впливу бобрів на довкілля. Як помітив Іван Серафимович, у водоймах, де живуть бобри, завжди чистіша вода, в ній більше зоопланктону, водиться більше риби і водоплавних птахів. Зростає і продуктивність річкових заплав, варто лише поселитися в річці цьому пухнастому звірку. Боброві луки — виявляється, є і такі — славляться високим травостоєм.
А чи можна полювати на бобра? З цим запитанням я звернувся до наукового співробітника цього ж інституту кандидата біологічних наук Германа Панова.
— Якщо популяція бобра в регіоні надто зростає, то можна і потрібно вести промисел цього звіра, — вважає фахівець, який багато років досліджує проблему розселення бобрів в Україні, у тому числі й на Волині. — Інакше таке перенаселення призведе до скорочення кормової бази тварин, зростання їх захворюваності, народжуватиметься більше самців, аніж самок, розпочнуться війни за території, адже бобри не люблять близького сусідства між собою. Але полювання має бути ліцензованим і здійснюватися під контролем мисливських господарств.
Як розповів мисливствознавець обласного державного лісогосподарського об’єднання «Волиньліс» Орест Король, на Волині дозволено полювати на бобрів, проте необхідно попередньо придбати ліцензію. Тож хто не боїться міфічних пересудів, може спробувати щастя в полюванні. Ось тільки кажуть, що куля цього товстошкірого звіра бере погано. Тому найвірніший спосіб — відловити його. А як зробити це, нехай підкажуть фахівці.
На жаль, зустрітись із самим героєм цієї оповіді того дня нам не пощастило. Лишень мали змогу помилуватися результатами бобрової праці: гострими, як заточений олівець, пеньками підгризених ним осик, беріз, тополей, майстерно вимощеними греблями, хатками, де навіть лютої зими тепло і затишно. Бобер — цікавий і красивий звір. І як добре, що він відвойовує для себе Волинь, з якої його колись витіснили люди. Тож бережімо і шануймо це диво природи.
