Цього року на Тернопільщині не обробляли до 200 тисяч гектарів ріллі. Намітилася тенденція до збільшення вдвоє щорік землі, яка лежить облогом. Скептики жартують: місцевий люд надто запопадливо кинувся здійснювати аграрну реформу. Швидше від інших тут «розбомбили» колективні господарства, позбулися вимогливих керівників, виходили з паями у самостійне «плавання». Та лише одиниці з приватників змогли піднятися. Нині аграрний сектор області має характер дрібнотоварного виробництва з усіма його проблемами і безперспективністю, зважаючи на майбутнє входження України до СОТ та Євросоюзу.
Знадобилося більше десяти років, щоб пересвідчитися: одна з найкращих форм організації виробництва на землі, за умови, навіть, приватної власності на гектари, — все-таки колективна. Це підтверджує статистика. 10—15 відсотків міцних господарств, які вистояли у ході реформ, виробляють дві третини продукції громадського сектору, впроваджують нові технології, утримують і розвивають соціальну сферу. З таких сіл масово не виїжджають на заробітки, а до школи йде дедалі більше першачків.
Але міцні господарства в кожному районі можна полічити на пальцях однієї руки. Більшість — лежачі. Якщо у 2001 році агровиробництво було рентабельне в семи районах області, то торік — лише в одному. Прибуткових господарств меншає і через цінову політику держави.
Депутати облради кинулися рятувати неньку-годувальницю. У бюджеті наступного року народні обранці пропонують передбачити хоча б по 100 гривень для освоєння кожного гектара «цілини». Частина земель, що не обробляється, відійде під сінокоси, пасовища, частину буде заліснено, але більшість — повернуто в оборот. Щороку на освоєння земель витрачати 0,5 відсотка обласного та районних бюджетів та 20 відсотків від суми їх перевиконання за дев’ять місяців постановила сесія облради. Ймовірно, ці цифри коригуватимуться, але відрадно, що землю на Тернопільщині вирішили перепросити.
Тернопільська область.
