16  жовтня минає сім років відтоді, як було прийнято Закон «Про Конституційний Суд України». Основним завданням Конституційного Суду стало гарантування верховенства Основного Закону нашої держави на всій території України. Що зроблено за цей час, чи вдалося створити дійовий орган конституційного контролю, чи має сьогодні істотний вплив Конституційний Суд на загальнодержавні процеси? На ці та інші запитання відповідає Голова Конституційного Суду України Микола СЕЛІВОН.

— Я не хотів би зараз говорити про кількість прийнятих рішень, висновків і справ, які розглянув Конституційний Суд, оскільки вони дають лише суто арифметичне уявлення про нашу роботу.

Наголосив би на тому, що Конституційний Суд послідовно виконує свої функції, визначені в Конституції. Він став органом, який забезпечує верховенство Конституції. Є такий вислів, з яким я цілком згоден: якщо Президент України є гарантом Конституції, то Конституційний Суд є охоронцем конституційного поля держави. Протягом семи років нашої діяльності ми у своїх рішеннях не давали жодному державному органу, іншими словами — державі в цілому, переступати межі Конституції. І в цьому суд виконував своє призначення. Сам факт існування КС є стримуючим фактором для всього державного механізму, спонукає його ланки звіряти свої дії з Конституцією, а якщо ні — змушує це робити. І, до речі, це не лише моя особиста думка. Нещодавно КС розпочав слухання справи щодо тлумачення статей 1 і 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Йдеться про права власників приватизованих квартир багатоквартирних будинків на допоміжні приміщення (підвали, горища тощо) та їх участь у прийнятті рішень про реконструкцію, добудову таких будинків. Так ось на цьому засіданні один із представників суб’єкта права на конституційне подання так і сказав: «Спасибі, що є Конституційний Суд —остання інстанція, до якої можна звернутися». І додав, що суд орієнтує державні органи, посадові особи діяти в межах Конституції.

Все це так. Але, на мою думку, Конституційний Суд України відбувся не тільки тому, що стимулює конституційний метод дій органів державної влади, а й передусім тому, що одним із головних своїх завдань вбачає захист конституційних прав і свобод громадян. Скажімо, КС роз’яснив зміст таких конституційних прав і свобод людини, як право на життя, визнавши неконституційними низку норм Кримінального кодексу, що встановлювали такий вид покарань, як смертна кара, право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання, визнавши неконституційним дозвільний характер прописки, роз’яснив зміст права на безплатну медичну допомогу, права на об’єднання громадян у профспілки, відстоявши можливість вільно створювати будь-яку профспілку та вказавши, що держава не повинна регламентувати питання внутрішньої діяльності громадських об’єднань. І в багатьох інших рішеннях ми безпосередньо чи опосередковано захистили конституційні права і свободи громадян. Ось і недавно Суд розпочав розгляд справи щодо тлумачення положень Конституції про доступність і безоплатність освіти, включаючи надання безплатної вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Це лише окремі штрихи діяльності КС, які засвідчують, що Конституційний Суд надійно стоїть на сторожі конституційних прав і свобод людини. Причому слід зазначити, що такі рішення стосуються не тільки тих, хто звернувся до Суду, а й мають нормативний характер, поширюються на всі правовідносини у відповідній сфері.

— Але чи не обмежує роль Конституційного Суду у захисті прав і свобод громадян відсутність у нього права самому ініціювати розгляд питань щодо відповідності того чи іншого закону Конституції України?

— В усьому світі суди мають так звану пасивну компетенцію, яка є однією із особливостей функціонування судової влади. І те, що Суд не вправі ініціювати розгляд питань, є позитивним. Мало того, це відповідає засадам розподілу державної влади. Інша річ — чому громадянин України сьогодні не має права звернутися зі скаргою на неконституційний закон, що порушує його конституційні права і свободи? Відверто кажучи, я сподіваюся, що саме тепер, коли ми підійшли до конституційно-правової реформи, суб’єкти конституційної ініціативи нарешті прислухаються не тільки до думки КС про необхідність запровадження інституту конституційної скарги, а й до пропозицій широкого кола науковців та юристів-практиків, котрі вважають, що такий інститут конче потрібен. Він значно збільшив би можливості захисту прав громадян за допомогою Конституційного Суду. Нині громадянин має право звернутися до КС із клопотанням про офіційне тлумачення Конституції, законів у разі неоднозначного застосування їхніх положень судами чи іншими органами державної влади, що, на думку громадянина, може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод. А ось щодо конституційності закону чи інших нормативно-правових актів, то громадянин сьогодні не має права звернутися до Конституційного Суду. Тут є проблема.

— Як відомо, КС формується Президентом України, Верховною Радою України і з’їздом суддів. Як складаються стосунки КС з Верховною Радою, Президентом України, тобто з тими органами, які впливають на формування суддівського складу КС? Чи є тиск на суддів з боку народних обранців або Президента України?

— Не кривлячи душею, я можу сказати: ні з боку Президента, ні з боку керівництва Верховної Ради чи народних обранців жодного тиску при розгляді у Суді справ не було. Власне, Конституційний Суд є одним із елементів державного механізму, який специфічними способами і методами виконує загальні функції, що їх покладено на державу. І тому мені, як Голові КС, доводиться контактувати з Президентом, Головою Верховної Ради, Прем’єр-міністром, головами Верховного та Вищого господарського судів. А йдеться на зустрічах не про розгляд конкретних справ, а про загальну ситуацію в державі, подальше вдосконалення національного законодавства, проведення судово-правової реформи тощо. Такі контакти, безумовно, корисні. А щодо реакції на наші рішення... Іноді від них, так би мовити, не в захваті то окремі народні депутати, то Кабмін, а то й Президент. Зрозуміло: адже хіба будеш задоволений, коли Суд визнає той чи інший правовий акт або його окремі положення неконституційними? Але жодного разу офіційного несприйняття рішення КС не було.

— До речі, щодо впливу на Суд. Недавно відбулося пікетування КС. Як ви ставитеся до таких проявів демократії?

— Спокійно. Зазвичай пікетувальники вимагають об’єктивно розглянути конкретну справу. Але КС саме так і робить відповідно до Основного Закону нашої держави.

— Іноді своїм рішенням КС ставить перед Верховною Радою питання про необхідність законодавчого врегулювання тієї чи іншої проблеми. Чи завжди прислуховуються до цього народні депутати України?

— Я б поділив свою відповідь на дві частини. Передусім виокремлю питання про визнання Судом певного акта в цілому неконституційним — тут проблем немає, з моменту ухвалення рішення він втрачає чинність. А коли йдеться про необхідність здійснити державному органові певні дії, зокрема, привести свої акти у відповідність до рішення КС, то Суд може вказати й термін, протягом якого це слід зробити. Інколи Верховна Рада оперативно реагує на це, інколи не дуже. Наприклад, коли Суд визнав неконституційними окремі норми закону про профспілки, Верховна Рада хоч і внесла певні зміни до цього закону, але рішення КС було враховано не повністю.

— Сьогодні до Конституційного Суду народними депутатами подано три законопроекти щодо проведення політичної реформи в Україні. Чи є спеціальна процедура розгляду таких законопроектів? Вони розглядатимуться водночас чи кожен окремо? Коли планується прийняти відповідні висновки? Якому законопроекту Ви особисто надаєте перевагу?

— Так, у КС на сьогодні зареєстровано три таких законопроекти. За двома з них відкрито конституційне провадження, а минулого тижня почався розгляд цих справ на пленарних засіданнях Суду. Третій законопроект попередньо вивчається. Щодо спеціальної процедури. Ми вже надали дев’ять висновків стосовно законопроектів, що передбачали внесення змін до Конституції. І хоча в законі про Конституційний Суд немає окремих положень щодо надання висновків, у нас уже відпрацьовано відповідну процедуру розгляду таких питань. Цієї процедури ми і дотримуємося. Конкретно: кожен законопроект розглядається окремо, і справи не можуть бути об’єднані, тому що немає підстав їх об’єднувати. По кожному із законопроектів, як того вимагає стаття 159 Конституції України, буде окремий висновок КСУ. Нині триває концептуальне обговорення позиції КС відносно положень перших двох законопроектів. Робота, як ви розумієте, досить складна. Адже помилитися Суд не може, тому ми скрупульозно розглядаємо кожну зміну до Конституції.

Про строки розгляду. Зауважу, що за ініціативи Голови Верховної Ради України Володимира Литвина законопроекти розглядатимуться у максимально стислі строки, хоча спеціального рішення Суду про невідкладний режим, який зобов’язує нас протягом місяця з дня початку провадження у справі надати висновок, не приймалося. Але судді, враховуючи суспільну значимість законопроектів, з розумінням поставилися до прохання Голови ВР.

Якому законопроекту надаю перевагу? Для судді КС всі законопроекти однаково рівнозначні. Все зводиться лише до одного: відповідають запропоновані зміни вимогам статей 157 і 158 Конституції чи ні?

— Чому інколи так довго розглядаються справи в КС? Може, є необхідність змінити відповідне законодавство?

— Справді, тут є проблема. По-перше, до нас протягом року надходять понад чотири тисячі документів, у тому числі велика кількість подань, звернень від юридичних осіб, громадян, які треба проаналізувати, подивитися, чи відповідають вони обумовленим законом вимогам до конституційних подань і звернень, чи є тут предмет для розгляду Судом. Близько 30 відсотків звернень відсіюються тому, що не підлягають розглядові КС (наприклад, скарги на рішення судів загальної юрисдикції). По-друге, був час, коли КС не мав своїх правових позицій з тих чи інших питань, адже він розпочинав свою діяльність з чистого аркуша. Нині правові позиції вже напрацьовано з багатьох проблем, що дає змогу не втягуватися в дискусії, аби визначитися у певному концептуальному питанні. Зрозуміло, такі напрацювання допомагають скоротити час на прийняття рішень. Але на строках провадження серйозно позначається те, що всі рішення, висновки приймаються тільки на пленарних засіданнях Суду. У багатьох країнах конституційні суди поділено на палати, кожна з яких розглядає певні питання компетенції Суду. Це значно прискорює процес розгляду справ.

За нинішнього правового врегулювання діяльності КС ми вбачаємо шляхи підвищення ефективності своєї роботи в удосконаленні процедури розгляду конституційного звернення, подання від початку надходження його до КС. Так, для прискорення попереднього аналізу конституційних звернень ми відкрили приймальню для громадян, де вони можуть отримати грунтовну консультацію наших фахівців. Посилено контроль за дотриманням строків проходження документів, вжито ряд інших заходів відповідного напряму.

Нарешті, про зміни законодавства. Треба віддати належне народним депутатам України, з ініціативи яких підготовлено законопроекти щодо внесення змін до Закону про Конституційний Суд України. Обговорення цих змін у Верховній Раді відбувається з урахуванням позиції КС. Наприклад, Комітет з питань правової політики постійно запрошує наших представників до участі в опрацюванні законодавчих пропозицій. Але йдеться саме про вдосконалення окремих положень закону. Хочу підкреслити: чинна правова база, що визначає діяльність Конституційного Суду, загалом надає йому можливість здійснювати свої повноваження у повному обсязі.

— Миколо Федосовичу, наша бесіда відбувається напередодні Дня юриста. Що б ви хотіли побажати юристам України?

— Хочу побажати їм об’єктивності та мужності при прийнятті рішень. І, звичайно, здоров’я та творчих успіхів.

— Дякую за бесіду.