Для шанувальників оперети п’ять місяців вимушеної розлуки з улюбленим театром розтягнулися, ніби п’ять літ. Директор Олена Редько заморилася відповідати на дзвінки: «Коли?!» І ось будівельники зняли високий паркан — й очам відкрилася оновлена театральна площа і сам театр. І забулись оті місяці розлуки: ах, яке тут усе сучасно-респектабельне! Від кольорової тротуарної плитки і фонтанів на площі до витончених паркетних візерунків і зручних крісел у залі. А новий дах, широкі скляні вітрини, реставровані стіни та стеля, бездоганно обладнана сцена! Глядач не помітив ще однієї новинки, зате він одразу відчує її з настанням холодів: автономна котельня театру дасть можливість чепурним одеситкам дивитися вистави в легких вечірніх сукнях (а минулих сезонів вони не знімали верхнього одягу)!
В Одесі це стало доброю традицією, що започаткована головою облдержадміністрації Сергієм Гриневецьким: чи не щороку оновлювати театри. Капітально відремонтовано й відреставровано Український, Російський драмтеатри, філармонію, а тепер ось — Театр музкомедії імені Михайла Водяного. І то саме до ювілею: минає 50 років, як цей заклад працює в місті. Дехто з молодших глядачів і не підозрює, що «суто одеський театр», народжений ніби самим менталітетом одеситів, виник зовсім не в усміхненій і хвацькій Одесі, а у стриманому й манірному Львові. Та піввіку тому чиясь компартійна голова придумала такий обмін: театр музкомедії «перекинути» до Одеси, а Одеський театр Червоної Армії — до Львова. Чим та голова керувалася — одесити не знають, та вдячні їй і досі: театр пасує їм за характером. Недарма так швидко стали своїми в Одесі неперевершений актор, головний режисер і директор театру Михайло Водяний, талановиті Євгенія Дембська та Юрій Динов, котрі приїхали зі Львова. Про все це розповідає відкритий у театрі Музей Водяного.
Ремонт і реставрація далися непросто. Кошти збирали, можна сказати, по гривні. А левову частку виділили обласний та державний бюджети, Одеський припортовий завод, АТ «Авангард», деякі інші підприємства та приватні особи. На оновлення театру пішло близько 11 мільйонів гривень. Ні, не забуте в Одесі меценатство, що колись тут розквітало й нині активно відроджується! Саме тих, хто подбав про оновлення театру, передусім запрошено на відкриття нового сезону. Розпочали його останньою виставою сезону минулого — оперетою «Дон Сезар де Базан». Одесити таки скучили за цим жанром: публіки — повен зал, багато хто стояв у проходах. А овацій, а квітів! Хоч кажуть, що театралів меншає, театри в занепаді, істинному мистецтву це не загрожує.
Далі в репертуарі театру — «Весела вдова» та «Ромео і Джульєтта», «Біла акація» і «Принцеса цирку», «Маріца» і ще чимало вистав. А це — нові зустрічі з улюбленцями публіки Євгенією Дембською, Володимиром Фроловим, Емілем Силіним, Ольгою Оганезовою, Сергієм Лукашенком, Таїсією Тищенко... За першим аншлагом будуть інші, аж до «Балу на честь короля», що його традиційно для одеситів дають актори театру, присвячуючи пам’яті незабутнього Михайла Водяного.
 
Одеса.