Можна зрозуміти глибину почуттів громадськості, коли їй розповідають про те, як хтось у когось поцупив гаманець. І геть незрозуміла незворушність, з якою сприймається втрата держбюджетом кількасот мільйонів гривень.
Ідеться про приватизацію Нікопольського заводу феросплавів (НЗФ), про що вже писали на сторінках «Голосу України». Поетапний, і не всім, а окремим обраним, розпродаж активів цього підприємства — типовий приклад алогічності приватизаційних процесів, що відбуваються в нашій країні. Адже, якщо ви заходите до супермаркету з наміром купити ковбасу, вас не перепиняють на півдорозі до неї, переконуючи в тому, що вона вам зашкодить. Нікопольський феросплавний — не ковбаса, але я і не кажу про товарні відносини, йдеться — про принципи капіталістичної торгівлі акціями об’єктів приватизації у виконанні Фонду держмайна України. Коли вам кажуть: купіть, але гроші не беруть, запевняючи вас, що ви не знаєте, як їсти. Коли спочатку йде низка усіляких нереальних для виконання кваліфікаційних вимог, а затим прозоро натякають на цілком конкретного покупця. Така метода призводить до того, що в магазині, роль якого виконує ФДМУ, головне — не гроші, не товар, а ...характеристика органів травлення покупця. Можна й на те, звісно, заплющити очі, якби покупець не нагадував вам вашого конкурента. І доки ви розтлумачуєте цю обставину Фондові держмайна, від доброї половини акцій виставленого на продаж об’єкта вже й сліду не залишилося. Скажете, маячня? Тоді згадайте.
Перший пакет акцій НЗФ здали без будь-якої конкуренції консорціуму «Придніпров’я» (читай, науково-виробничій інвестиційній групі «Інтерпайп») за суму у 2,6 разу меншу від тієї, що її пропонував ринок (540 мільйонів гривень). Отже, держбюджет недоодержав майже 300 мільйонів гривень. Зате особа покупця цілком задовольняє ідеал Кабінету Міністрів і ФДМУ. Не задовольняє — решту учасників приватизаційного процесу, який відбувається у країні. Адже давно помічено: придбаний за тисячу гривень шестисотий «Мерседес» матиме уваги від господаря на тисячу гривень. Тоді на що може розраховувати НЗФ, акції якого продають за мізерними цінами?!
Зауважу, 540 мільйонів гривень — не остаточна ціна. Якщо провести справді відкриті торги, то вартість держпакета акцій НЗФ може підскочити, цілком імовірно, до мільярда гривень! Принаймні так стверджують деякі експерти. Запитання, чому не задовольняють такі відкриті публічні торги, залишається без відповіді.
Зовсім недавно, 28 липня цього року, Кабінет Міністрів раптом повідомив про достроковий продаж останнього пакета у 25 відсотків плюс 1 акція. Тим самим ніби поставив під сумнів право консорціуму «Придніпров’я» (читай, «Інтерпайпу») на позачергову купівлю. Але то лише на перший погляд. Насправді в такий спосіб Кабінет Міністрів відкрив службовий вхід, над яким напис: «Стороннім вхід заборонено». Отже, не варто сподіватися, що на останньому етапі хтось таки втрутиться у боротьбу за звання найефективнішого власника, яким на сьогодні визнають консорціум «Придніпров’я». Знову ж таки, не безперечно. Адже його позачергове право на придбання останнього пакета акцій обумовлене зобов’язанням довести ефективність управління таким великим заводом, як НЗФ, а для цього кілька місяців роботи вочевидь не задосить.
