А чергова перемога, здобута теплоенергетиками на Южно-Українській АЕС, дає підстави пишатися...
ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» — одне з небагатьох підприємств, яке добре знають у нашій країні і за її межами. Адже за свою майже 80-річну історію його трудівники стільки збудували й змонтували теплоенергетичних об’єктів, що на одному подиху й не вимовиш. Тепло і світло вони дарували людям майже у 30 країнах Європи, Азії, Африки... Про Україну годі й говорити, адже більш як 70 відсотків її енергетичних потужностей створено саме розумом і руками людей цієї організації. Та чи не найбільше постаралися ПТЕМівці для киян: звели і здали в експлуатацію шість ТЕЦ і котельні майже на кожному житловому масиві.
Досить важливою віхою в житті теплоенергетиків є спорудження й монтаж обладнання на українських АЕС, зокрема на Чорнобильській, де вони й нині працюють у 30-кілометровій зоні, ліквідуючи наслідки аварії.
Вони працюють, однак, не тільки на теплових і атомних електростанціях. Виробничники зводять і монтують станції теплопостачання промислових підприємств, виконують найрізноманітніші роботи на газокомпресорних станціях магістральних газопроводів, об’єктах будівельної та переробної індустрії. Фахівців у спецівках з емблемою «ПТЕМ» і нині можна зустріти там, де здійснюється в теплоенергетиці щось масштабне, зокрема на монтажі технічного обладнання на Рівненській АЕС, виведенні з експлуатації ЧАЕС, реконструкції Старобешівської ТЕС та ін.
І все-таки найважливішим нинішнім здобутком колективу ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» є, безперечно, унікальна операція із заміни двох парогенераторів ПГВ-1000М на Южно-Українській АЕС. Про неї наша розповідь.
Точка опори —понад 320 тонн
Проблема заміни парогенераторів (ПГ) на АЕС існує у багатьох країнах відтоді, як з’явилися такі станції. І пов’язано це з пошкодженнями теплообмінних трубок (ТОТ) парогенератора, котрі зумовлені великими механічними навантаженнями на них, високими теплопередавальними потоками в цьому обладнанні, водно-хімічним режимом та іншими чинниками. Своєрідний сигнал «SОS» про заміну ПГ настає тоді, коли кількість пошкоджених, а отже, від’єднаних від робочого режиму ТОТ сягає межі допустимої норми, після чого вже не можна забезпечити роботу енергоблоку на номінальному рівні потужності. Але оскільки обладнання перебуває в герметичній оболонці, а кожен ПГ важить понад 320 тонн та ще й має складну обв’язку, то заміна його — справа складна і вимагає концентрації великих матеріальних і людських ресурсів.
На ЮУ АЕС парогенератори почали міняти ще у 1987 році і до 1991-го замінили 13. Чому так багато саме на цій станції? Тут ПГ виходять із ладу частіше, ніж на інших АЕС, передусім через високу мінералізацію Ташлицького водосховища, звідки атомна бере воду. Коли стало руба питання заміни двох (із чотирьох наявних) ПГ на блоці №2 ЮУ АЕС, виникло зустрічне: кому під силу здійснити цю операцію, де знайти фахівців, які з нею впораються? Адже за роки незалежності України такі роботи у нас не виконували, оскільки фахівці цього профілю були лише за часів існування СРСР в «Атомремонті» (Митищі Московської обл.). Тому чимало фахівців вважали, що самотужки нам ПГ не замінити.
Тим часом на АЕС готувалися до цього. 2001 року Національна атомна енергогенеруюча компанія (НАЕК) «Енергоатом» провела тендер з вибору генпідрядника для виконання вказаних робіт. Перемогу з-поміж п’яти претендентів, у тому числі й закордонних, вибороло ВАТ «Південтеплоенергомонтаж», де є колектив досвідчених спеціалістів, можуть виготовити відповідне оснащення, мають багаторічний досвід. Одразу постало питання про терміни заміни ПГ, оскільки кожна доба зупиненого енергоблока рівнозначна втраті майже двох мільйонів гривень.
Заміни ПГ, здійснені на ЮУ АЕС у попередні роки, показали, що графіки виконання цих робіт за належної організації праці можна ущільнити. Якщо 1987 року, наприклад, два ПГ замінили за 273 доби, то через рік з цим упоралися за 143. У 1989 році поміняли 4 ПГ на блоці №1 за 204 доби, а наступного — два за 209 діб. 1991 року лише один ПГ замінили за 127 діб. Така строкатість пояснюється багатьма чинниками. Однак протягом 1987—1988 років міняти ПГ було значно легше, бо це робили спеціалізовані колективи колишнього СРСР: кваліфікований персонал з відповідними інструментами та оснащенням, інженерно-конструкторські та металознавчі інститути. Вони супроводжували й контролювали кожний крок неординарної операції, бо йшлося, окрім усього іншого, ще й про радіаційну та ядерну безпеку.
Вчасно і якісно
Під час укладання контракту між ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» з атомниками спочатку йшлося про 159 діб на заміну двох ПГ. Однак генпідрядник разом із замовником, розробивши детальний сітьовий графік і застосувавши своє оснащення й деякі технічні новинки, організували роботу так, що впоралися із завданням за 120 діб. Це, без перебільшення, — велика інженерно-технічна і трудова перемога українських теплоенергетиків, адже в такі терміни ще нікому з вітчизняних і зарубіжних колективів укластися не вдавалося. Яким чином цього досягли?
Данко БІЛЕЙ, технічний директор, заступник керівника організації з експлуатації НАЕК «Енергоатом», кандидат технічних наук:
— Насамперед завдяки тому, що ми не помилилися у виборі генпідрядника, адже ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» сьогодні в кадровому й організаційному питанні настільки сильне, що йому справді під силу розв’язувати найскладніші завдання щодо ремонту й монтажу обладнання АЕС. Визначивши спочатку термін у 159 діб, у процесі роботи побачили, де можна заощадити час, щоб зробити все за 140. Однак і на цьому не зупинилися. Для прискорення виконання сітьового графіка залучили фахівців із нашої відособленої організації «Атомремонтсервіс».
Справа пішла значно швидше, коли налагодили чітку взаємодію з адміністрацією ядерного регулювання АЕС, а генпідрядник разом з НАЕК «Енергоатом» на спільному засіданні штабу з ремонту коригували всі питання, у тому числі фінансові, матеріального постачання. Темпи зросли після того, як застосували деякі технічні новинки, зокрема установку з термообробки зварних з’єднань, попередню підготовку фасок на трубопроводах для зварювання з допомогою нових автоматичних трубовідрізних верстатів, визначили геофізичну прив’язку й установку нового ПГ на місце старого. Лише це дало змогу скоротити термін робіт на 6 діб. А загалом впоралися зі складним завданням за 120 діб.
У цьому насамперед велика заслуга генпідрядника ВАТ «Південтеплоенергомонтаж», яке зуміло разом з усіма, хто працював у реакторному відділенні, кваліфіковано і якісно виконати всі роботи із заміни ПГ, чим ще раз підтвердило, що воно нині є тією організацією в Україні, котра може виконувати найскладніші і найважчі ремонти. Їхній досвід енергетикам знадобиться, адже з часом треба буде замінювати ПГ на Рівненській, Запорізькій та Южно-Українській АЕС.
Цінність ремонту, виконаного вітчизняними тепломонтажниками, полягає і в тому, що ми враховували вимоги нового закону України з радіаційної безпеки: нині не можна перевищувати річну дозу опромінення одного працюючого у 2 бери (раніше було 5). Під час заміни двох ПГ на ЮУ АЕС передбачалося, що колективна річна доза опромінення не перевищуватиме 490 бер, але, застосувавши метод глибокої дезактивації обладнання, ми скоротили її до 51 відсотка.
Загалом усі роботи в поточному році з ППР блоку №2 на ЮУ АЕС виконано успішно, а головне — з належною якістю. А зменшення терміну на 20 діб проти запланованого рівнозначне економічному ефекту майже у 35 мільйонів гривень. Адже блок-мільйонник, наприклад, може забезпечити світлом та електроенергією таке місто, як Запоріжжя чи Дніпропетровськ...
Вчасно і навіть достроково виконати складне завдання, звичайно, важливо. Однак стократ важливіша тут якість роботи, бо маємо справу з так званим мирним атомом. І щоб усе було зроблено з найвищою гарантією якості, постійно стежила група контролерів. Починаючи з моменту виведення блоку з роботи, поетапно контролювали кожний крок ремонтників. Зварні шви перевіряли методом неруйнівного контролю, причому поетапно, тобто кожен прохід, кожне зварювання. Спочатку корінь шва, потім усі проходи окремо. Виявлений дефект одразу виправляли і лише після цього йшли далі. Контроль здійснювали спеціалісти лабораторії металів АЕС. Крім того, спеціальна комісія приймала обладнання в експлуатацію на основі усіх актів з виконаних робіт, підписаних теплотехніками, механіками, фахівцями кранового та іншого допоміжного обладнання. Та найкращу оцінку виконаній роботі дає експлуатація цього обладнання. Як засвідчує вона, поки що претензій до ремонтників немає...
Цілодобово і в будні,і в свята
Андрій СТАЛЬНИЙ, перший заступник генерального директора, головний інженер ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»:
— Фахівці нашого акціонерного товариства раді і горді з того, що під час заміни ПГ добилися таких показників, яких ще нікому не вдавалося досягти. А все завдяки чітким і злагодженим діям фахівців, застосуванню наших оснащення, механізмів, деяких технічних новинок. Люди працювали в чотири зміни і в будні, і в свята; бригади комплектували заздалегідь із фахівців найвищого класу. Крім того, застосували німецьке обладнання для нагрівання зварних з’єднань, а французьке — при обробці кромок трубопроводів. А формували колектив для виконання цього складного завдання на нашому дочірньому підприємстві — в Одеському монтажному управлінні. Очолював групу управління проектом «Заміна парогенераторів на ЮУ АЕС» Микола Калашник. Разом із головним інженером Одеського монтажного управління Вадимом Бондаренком він організовував і здійснював весь комплекс робіт на АЕС.
Успішній роботі сприяло й ділове співробітництво генпідрядника з керівництвом АЕС, особливо із заступником головного інженера з питань ремонту обладнання Анатолієм Мірошниченком, головним інженером станції Володимиром Заплатіним. Подбали і про те, щоб створити працюючим належні побутові умови, забезпечити їх добрим харчуванням.
Зважаючи на те, що людям доводилося працювати в зоні підвищеного радіоактивного фону, застосовували такі технології дезактивації, що вони без шкоди для здоров’я могли там перебувати по 6 годин. Пліч-о-пліч з групою інженерно-технічних працівників на АЕС трудилися й електрозварники найвищої кваліфікації, дефектоскопісти, термісти, контролери. З-поміж багатьох наших фахівців, хто особливо відзначився при виконанні складного завдання, варто згадати інженера Дарницького монтажного виробничо-навчального управління Віктора Цибу, майстра Одеського монтажного управління Олександра Олійника, керівника групи технічного контролю цього самого управління Валерія Кушнарьова, бригадирів слюсарів-монтажників Василя Гаризона і Володимирв Швеця, зварювальників Михайла Лозинського і Якова Базака — усі працівники ВАТ «Південтеплоенергомонтаж».
У будь-якій складній чи новій справі виникають непередбачені епізоди чи події. Траплялися і в нас нештатні ситуації. Ось хоча б така. П’ята година ранку. На висоті більш як 30 метрів висить 320-тонний парогенератор, який не вписується в габарити, не лягає так, як належить, на залізничну платформу. Висить ця громада в горизонтальному положенні, а опускати її треба вертикально. Зазори між ПГ і перекриттям станції інколи сягають кількох міліметрів, і щоб у них вкластися, потрібна ювелірна майстерність. Негайно скликали усіх спеціалістів, порадилися і врешті-решт знайшли вихід.
Чогось героїчного тут, звичайно, немає, але цей факт зобов’язує нас висловити їм, а також усім іншим, хто сумлінно працював у цей час на ЮУ АЕС, щиру дяку за ті нелегкі 120 буднів...
