Політична реформа нерозривно пов’язана із майбутніми президентськими виборами. І тому не дивно, що саме з таким прицілом формуються позиції представлених у парламенті політичних сил. Про перспективи конституційної реформи та інші політичні процеси у Верховній Раді говорить в інтерв’ю кореспонденту «ГУ» лідер фракції партій Промисловців та підприємців України та «Трудова Україна» Ігор ШАРОВ.

— Який із варіантів закону про внесення змін до Конституції, що нині перебувають на розгляді в Конституційному Суді, має найбільші шанси на проходження через парламент?

— Останній варіант — розроблений адміністрацією Президента за участю комуністів та соціалістів та з так званими поправками депутатів-мажоритарників. Він передбачає перехід до повноцінної парламентсько-президентської республіки, в якій номер один — сильний парламент, сильний і прем’єр, а Президент — стабілізуюча ланка. Це логічна схема, яка нині вдало діє у європейських країнах. А ті прикінцеві положення щодо змін до Конституції, які було додано до законопроекту, коли його вже направив до Конституційного Суду Голова Верховної Ради, дають шанс на схвалення всього законопроекту. Адже, скажімо, продовження повноважень нинішньої Верховної Ради до осені 2007 року дає можливість проголосувати за зміни до Конституції депутатам, обраним у мажоритарних округах. В іншому разі вони не бачать себе у наступному парламенті. До того ж ідеться про сумніви влади, що їй вдасться обрати свого кандидата у президенти через всенародні вибори у 2004 році.

Якщо цей варіант змін до Конституції буде прийнято, вибори Президента України відбудуться в парламенті в останній четвер жовтня 2004 року. Нинішній парламент, який обере у 2004 році Президента, існуватиме до осені 2007 року. Далі вже набирають чинності статті не перехідних положень, а статті Конституції про вибори до парламенту та Президента в один рік строком на п’ять років. За п’ять років матимуть можливість проявити себе всі: і політики в парламенті, і Президент, і уряд. Уряд буде повноцінною гілкою виконавчої влади, гарантом утримання коаліції, його ротація не передбачається.

— Чому в узгодженому варіанті законопроекту відмовилися від попередньої пропозиції, що Президент обирається у 2004 році на два роки до наступних парламентських виборів?

— Тому що всім був незрозумілий цей експеримент — обрання Президента у 2004 році на два роки. Натомість цілком певно: хоч би хто став Президентом у 2004 році, він буде главою держави не два роки, а більше. Уже за півроку після виборів він зможе провести референдум і «протягнути» через парламент відповідний закон для продовження своїх повноважень.

— А чи проводять зараз «більшовики» консультації з «Нашою Україною» щодо підтримки політреформи? Чи достатньо домовленостей із комуністами?

— «Наша Україна» — єдина фракція, якій політична реформа невигідна, і ніхто з ними серйозних переговорів на цю тему не веде.

— А не виключаєте, що нинішній парламент може бути неспроможним обрати Президента у 2004 році?

— У законопроекті закладено норму, яка передбачає достроковий розпуск парламенту, якщо він протягом трьох місяців не обере Президента. У депутатів напевно спрацює механізм самозбереження.

— Політична реформа передбачає розширення повноважень Верховної Ради. А чи спроможний нинішній парламент оперативно вирішувати питання державної ваги?

— Парламентаризм Україні властивіший, ніж диктатура. Водночас потрібен і Президент, щоб він мав можливість розпускати парламент, якщо той гальмує політичний процес, економічну реформу. Сьогодні найбільша проблема в державі — існування де-факто двох гілок виконавчої влади — Кабінету Міністрів та адміністрації Президента. І політреформа саме і спрямована на побудову повноцінної законодавчої гілки влади та чіткої системи виконавчої влади. Проведення політичної реформи також передбачає і реформу економічну, передусім у податковій сфері.

— Невдовзі має відбутися з’їзд партії «Трудова Україна». Чи йтиметься на ньому про кандидата на президентські вибори? Чи робляться якісь конкретні кроки для реалізації заяви «більшовицьких» фракцій про висунення єдиного кандидата?

— Наступний партійний з’їзд «Трудової України» відбудеться в листопаді. Скоріше за все, він пройде в декілька етапів і, безумовно, на ньому йтиметься і про майбутнього кандидата на президентських виборах. Окрім того, обговорюватимемо перебіг економічної реформи. Згадана заява про єдиного кандидата — це сплановані дії. Однак я у політиці вже майже десять років. І за цей час усі об’єднавчі процеси, принаймні ті, в яких я брав участь, нічим не завершувалися. Така наша ментальність. Об’єднавчі процеси тривали до останнього дня, але остаточні рішення не приймалися.

— Хто, на ваш погляд, може стати єдиним кандидатом?

— Для нас це — Віктор Янукович або Сергій Тігіпко. На визначення кандидата впливатиме хід політичної реформи, позиція нинішнього Президента і рішення партії.

— Як ви вважаєте, чому «донецькі» нині досить обережно ставляться до політреформи? Тому що бачать свого кандидата на майбутніх президентських виборах?

— Це питання дуже обережне, але треба відмовитися від власного «его» і реально подивитися на рейтинг. Янукович при владі — 9 відсотків, а Ющенко — більш як 20. А якщо Ющенко ще почне працювати? Як на мене, для Януковича сьогодні було б краще йти на вибори Президента не з посади прем’єра. Бо ярлик «провладний» тягне не вперед, а назад. Адмінерсурс сьогодні фактично ні на що не впливає. Як і російські піар-кампанії. Гроші — так.

— А яка буде під час майбутніх президентських виборів в Україні роль Росії?

— Роль Росії як держави, і особливо роль керівництва Російської Федерації буде надзвичайно велика. Але роль піар-кампаній ми вже оцінили під час минулих парламентських виборів, думаю, така сама вона буде і тепер. Великою також буде і роль ЗМІ.

— Наприкінці літа лідери партій «Трудова Україна», НДП і Партії регіонів заявили про об’єднання в одну партію перед президентськими виборами. Чи розвивається нині цей процес?

— Це були позитивні наміри. Але ще, напевно, для них час не настав. Навіть консультації про об’єднання сьогодні не ведуться. Думаю, що для тих, хто вже сьогодні бачить себе кандидатом у Президенти, це об’єднання лише зашкодить. Але в рамках парламенту злиття фракцій відбудеться. І закономірно.