Вільний рух товарів і доступ до природних монополій

— Вікторе Михайловичу, ви стверджуєте, що згідно з підписаною 19 вересня цього року главами чотирьох держав Угодою про ЄЕП українська сторона зазнає лише збитків. Проте є думка, що Україні потрібна спільна зона вільної торгівлі.

— Справді, єдиний момент в угоді, з яким можна погодитися, — це створення зони вільної торгівлі. Україна зацікавлена у взаємовигідній співпраці з усіма своїми сусідами. Але те, в якому вигляді в угоді описано зону вільної торгівлі, дає підстави стверджувати, що відбулася підміна понять. По суті мова йде не про зону вільної торгівлі, а про митний союз. А це різні речі. Відомо, чим загрожує для України вступ у такого роду митні союзи. Окрім того, стверджую, що, на жаль, зона вільної торгівлі є приманкою, та й фальшивою. Аргументую. В 1993 році Україна підписала двосторонню угоду з Росією про зону вільної торгівлі — вона ніколи не діяла. Пізніше в рамках СНД було підписано договір про вільну торгівлю. Але ці домовленості так і залишилися нереалізовані. Під час ялтинської зустрічі ніякого прогресу в цьому питанні не досягли. В самій угоді питання вільної торгівлі та вільного доступу до ринку послуг (читай: до газової труби України) розведені. Для тих, хто справді хоче режиму вільної торгівлі, — це нонсенс.

— Дуже слушне запитання. Справді, поняття єдиного економічного простору в економічній теорії невідоме. Тому дуже важливо зрозуміти, що закладають у це визначення. Для прикладу розглянемо ті аспекти угоди, де мова йде про узгоджену політику забезпечення рівноправної конкуренції. Зростання курсу російського рубля до української гривні суперечить умовам рівноправної конкуренції, оскільки російські товари на українському ринку дорожчають, а українські товари на російському — дешевшають. Умови конкуренції порушуються. Цей аспект дотримання рівноправних умов потребує проведення єдиної курсової політики, своєрідної форми прив’язки валют. Навіть за збереження режиму національних валют — це тотожне запровадженню спільної валюти. А економіки України і Росії різні. В Росії експорт превалює над імпортом. В Україні є тенденція випередження обсягів імпорту над експортом. Це слід враховувати в курсовій політиці держав. Далі. Обмінний курс є своєрідним барометром, який реагує на ситуацію в економіці. Він похідний від інструментів бюджетної та грошово-кредитної політики. Отже, це означає, що треба забути про власну бюджетну та грошово-кредитну політику. Бо тільки єдина політика може забезпечити узгодженість обмінного курсу. Окрім того, Україна позбавляється права на свою податкову політику, оскільки це порушує умови конкуренції українських і російських виробників. На мою думку, Україна повинна мати найнижчий рівень податків у світі, щоб сприяти залученню інвестицій в економіку. Погодившись на записані в угоді норми, Україна не матиме можливості здійснювати власну податкову політику. І насамкінець, рівні умови конкуренції означають і єдину кредитну політику. Гроші і в Україні, і в Росії повинні мати єдину ціну (процент за кредит). Ми обмежені і в проведенні власної політики доходів, бо це суперечить умовам рівної конкуренції.

— Власне, нічого. Я не знаю, чи цікавляться статистикою урядовці, які готували проект угоди. Проте відомо, що лише 24,5 відсотка українського експорту спрямовано в країни СНД, 75,5 відсотка — в інші країни, зокрема 40 відсотків — у Європу. Тому відверто дивують висловлювання деяких горе-економістів про те, що Україна залежить від імпорту з Росії. Справді, імпорт з Росії становить більше половини загального імпорту. Проте хочу наголосити, що світ, у тому числі й Україна, живе в такій економічній системі, де важливим є не питання купівлі, а питання продажу. Добробут людей, зміцнення економіки залежать не від імпорту, а від обсягів експорту! На сьогодні в Україні робота тисяч українських підприємств, зарплата мільйонів громадян залежить на 75 відсотків від експорту не до країн СНД! І саме поза межами СНД — наші ключові ринки і перспектива відкриття нових.

Потенційно в Україні за кілька років можливе підвищення зарплатні громадян до 5 000 гривень. З підписанням угоди ми будемо приречені на стандарти країни-учасниці угоди з найнижчим рівнем життя. Адже разом з нормою про вільне пересування робочої сили в межах ЄЕП моделлю рівня добробуту стане усереднений рівень цих країн. Якщо хоча б одна країна не досягне прогресу — всі будуть змушені жити так само. Стандарти добробуту мають бути європейські, а не ті, що є сьогодні в Україні, Росії, Білорусі чи Казахстані.

— Щоб відповісти на це запитання, звернемося знову до тексту документа про створення ЄЕП. В угоді чомусь розділено дві речі — окремо стоїть пункт про вільний рух товарів, окремо — про доступ до природних монополій. Перше означає, що немає жодних обмежень на просування товарів у межах чотирьох держав. Стосовно другого, то слід зазначити, що природна монополія —це газова труба. Виходить, що Україна дає доступ до газової труби за українськими цінами, а Росія — за російськими. Якби ці пункти було об’єднано, в мене не виникло б запитань. Але вони стоять порізно. І це означає, що Україна дає Росії гарантії вільного транзиту за українськими цінами (через що, до речі, державний бюджет втрачає декілька мільярдів гривень), але жодних гарантій з боку Росії з приводу вільного ринку, які будуть передбачені окремим документом, немає.

Окрім іншого, ЄЕП формують у вигляді акціонерного товариства, рішення в якому приймаються відповідно до частки голосів (частки у «статутному фонді»). А саму частку встановлюють відповідно до економічного потенціалу країни-учасниці. Очевидно, що за такої ситуації лише від Росії залежатиме доля інших держав, бо рішення так званого регулюючого органу є обов’язковими для виконання всіма членами ЄЕП.

— Будуючи економічні зв’язки згідно з положеннями угоди, ми зобов’язані будемо «прив’язати» гривню до рубля. А це, по суті, означатиме введення режиму єдиної валюти. А Україна не має права робити прив’язку до слабкої валюти. Це зможе призвести до колапсу української економіки, бо головна частина товарообігу країни залежить від долара і євро, а не рубля. Та й Росія здійснює поставки газу з прив’язкою до долара.

— Проте яка є альтернатива економічній співпраці України в рамках ЄЕП? Деякі фахівці стверджують, що прагнення України вступити до тієї ж Світової організації торгівлі є економічно необгрунтованим.

— Ви знаєте, я якраз був серед тих, хто не дуже сприймав вступ України до СОТ. Проте за нинішніх обставин, коли Україна не визнана країною з ринковою економікою, певним виходом для неї є вступ до Світової організації торгівлі. До того ж що швидше це станеться, то краще. Статус країни без ринкової економіки робить її незахищеною перед введенням антидемпінгового мита, щойно її товари виходять на європейські та інші ринки. А я вже казав, 75,5 відсотка експорту України припадає не на країни СНД, а, зокрема, 40 відсотків — на Європу. Не можна нехтувати нашими перспективними ринками збуту, звичайно, не забуваючи і про країни СНД.

Є ще один, на мою думку, не менш важливий аспект в угоді про ЄЕП, що безпосередньо пов’язаний із темою Світової організації торгівлі. Я вважаю, що одним з підступних мотивів підготовки цієї угоди було прагнення Росії випередити Україну у вступі до СОТ, щоб мати пріоритети у завоюванні ринків збуту, на які претендує і Україна. Відомо, що процедурно кожна країна, яка прагне вступити до СОТ, має попередньо підписати двосторонні угоди з кожною з країн, котрі вже є членами цієї організації. Якщо Росія першою вступить до СОТ, то це дасть змогу нав’язувати Україні свої умови. І коли нині наша держава стоїть на хороших позиціях щодо перспективи вступу до СОТ, то якщо Росія нас випередить, Україні як учасниці ЄЕП буде дуже складно підписувати необхідні умови з країнами-членами СОТ. Згадайте численні обмеження на експорт українських товарів у Росію.

— Таку угоду не можна ратифікувати. Якщо ти депутат України — ти не маєш права голосувати за таку угоду. Я сподіваюся, що Верховна Рада не допустить, щоб цей документ у сьогоднішньому його викладі був прийнятий. Позиція фракції «Наша Україна» відома — ми ніколи не погодимося з набуттям чинності угоди, що, по суті, веде, до втрати незалежності України. Що ж до можливості прийняття її іншими політичними силами, то підставою для оптимістичного прогнозу є заяви багатьох депутатів пропрезидентських фракцій, які теж висловилися про невідповідність цього документа Конституції України.