Те, про що так довго говорили, — здійснилося. Від сьогодні віза в Польщу перестала бути абстракцією. 15-річний марафон наблизився до кінця. Переможці отримали місце в Європейському союзі. Ті, що безнадійно відстали, — втішний приз і почесне звання сусіда ЄС. А фінішна лінія стала кордоном, який громадяни України зможуть перетнути тільки з візою.

Парадоксально, але саме в цей час у Польщі знову стало популярним старе радянське гасло «Кордон дружби». Таким його хочуть бачити у Варшаві. Від 1997 року на облаштування «кордону дружби» Європейський союз виділив 55 мільйонів євро. І як повідомила віце-міністр економіки, праці і соціальної політики Польщі Крістіна Гурбель, після 1 травня наступного року, коли східний кордон ЄС стане кордоном з Україною, РФ, Білоруссю, буде виділено ще 180 млн. євро, які Польща зможе використати протягом трьох років.

Куди йдуть кошти? За словами Головного коменданта Прикордонної служби РП, генерала Юзефа Клімовича, на будівництво переходів і застав (згідно з нормами ЄС одна застава може контролювати не більш як 20 кілометрів), на модернізацію інфраструктури, на закупівлю нового обладнання... І пристрої нічного бачення, про які мріють наші прикордонники, для поляків — уже вчорашній день. П’ять метрів зораної землі — це теж на території України. А в Польщі —новітня розумна апаратура відстежить будь-якого «нелегала», котрий вирішив потрапити до країни не через офіційний перехід. Головна умова — в ньому має битися серце і пульсувати кров.

А ще штат прикордонників щороку поповнюється на 1 225 нових службовців. І 2006 року, коли Польща приєднається до Шенгенської угоди, її рубежі охоронятиме 18 тисяч осіб. Усі — контрактники.

Схоже, Україні випав шанс зекономити. Можна сміливо відкликати кілька тисяч своїх прикордонників із польського рубежу і перевести їх на інші ділянки. Кордон дружби — під надійною охороною... Це, звичайно, жарт. Але в кожному жарті є частка жарту. Кордон із Польщею не буде залізною завісою, але потрапити до Польщі все-таки стане важче.

Перша незручність хоча б у тому, що доведеться звертатися до консульств, стояти у чергах, чекати на візу. У Консульському департаменті Польщі усвідомлюють, що в перші тижні, а можливо й місяці, черги під польськими консульськими установами в Україні — будуть. Але сподіваються, що вже протягом перших шести місяців ажіотаж спаде. Бо 90 відсотків віз стануть багаторазові і довгострокові. Як повідомив директор Консульського департаменту Януш Сколімовський, є домовленість, що ті, хто потрапив до Польщі до 1 жовтня, зможуть тут перебувати і без проблем залишити країну протягом 90 днів. Про те, скільки коштуватиме польській стороні безплатний візовий режим із Україною, у Варшаві говорити не хочуть, мотивуючи це знову-таки тим, що дружбу оцінити не можна.

Але Польща живе вже за капіталістичними правилами. Отож тут уміють рахувати. За неофіційними підрахунками, оборудки у прикордонні з Україною, Білоруссю та Росією поповнюють скарбницю приблизно на три мільйони доларів щорічно. Але оскільки не всі декларують прибутки — сума може бути й інша. Та очевидний інший факт. Бізнес багатьох поляків, які мешкають у прикордонній зоні, безпосередньо пов’язаний із Україною, Білоруссю та Росією. І порушення цих бізнес-контаків може призвести до банкрутства тисяч малих підприємств і зростання безробіття. «Окарочка», «яаблоки» і навіть «сало-жыр» — рекламні постери на дорогах у прикордонному Люблінському воєводстві, написані українсько-російською мішанкою, показують, по що наші люди їдуть до Польщі. Черги біля переходів  засвідчують, що торгівля — жвава.

А ще — дешева робоча сила, яку Україна виштовхує на ринок праці Польщі. Як повідомив Генеральний консул України у Любліні Іван Грицак, «за різними підрахунками, на теренах тільки трьох воєводств, якими опікується консульство, працює близько 100 тисяч громадян України». Це — люди, котрі готові працювати за 26 злотих (шість доларів) на добу.

Але про наших нелегальних заробітчан у Польщі «ГУ» розповість у найближчих номерах газети.