Наприкінці вересня у Кіровограді сталася знакова подія. Голова облдержадміністрації Михайло Черновол, через два місяці після призначення його на посаду, зустрівся з лідерами осередків політичних партій і громадських організацій, щоб заручитися їхньою підтримкою в подальшій роботі. Неординарність названого заходу полягає в тому, що запрошено було абсолютно всіх: і прихильників нинішньої влади, і її опонентів...
Опозиція, клани, компроміс
Остання спроба об’єднати антагоністичні сили під егідою облдержадміністрації робилася років три тому. Тоді ж, задля зручнішого керування політичними процесами в регіоні, було створено так звану координаційну раду, до якої, окрім партійних лідерів, увійшли й перші особи області. Однак штучно створений конгломерат виявився «колосом на глиняних ногах» і розвалився, так і не запам’ятавшись якимись істотними рішеннями. Опозиція не захотіла бути слухняним хлопчиком, а влада — не готовою вести з опонентами діалог на рівних.
Після виборів ситуація на Кіровоградщині істотно змінилася. Програвши мажоритарні округи і ключові посади в органах місцевого самоврядування, опозиція якось непомітно відійшла на задній план, лише зрідка нагадуючи про своє існування нечисленними мітингами та кволими акціями протесту. Основна боротьба розгорнулася між недавніми союзниками з протилежного табору.
Баталії нової «війни» проходили у сесійній залі міськради і все це плачевно позначилося на житті обласного центру. Виконавча влада виявилась паралізованою, місто більш ніж півроку не мало бюджету, вкрай загострилася соціальна ситуація.
Хтозна-чим все це завершилося, якби, врешті-решт, у столиці не оговталися і не замінили голову облдержадміністрації. Область очолив колишній ректор Кіровоградського технічного університету Михайло Черновол. У Кіровограді нарешті прийняли бюджет, у міськраді налагодилася нормальна конструктивна робота, а «війна», якщо й не завершилася, увійшла в нову стадію: активні «бойові» дії трансформувалися в мляве позиційне протистояння.
Партії, впливовість, електорат
Хоч як це парадоксально, але нині сила партії залежить не так від кількості її членів та підтримки населення, як від наближення її керівників до органів влади.
Так званому пересічному громадянину важко входити в суть астрономічної кількості назв і абревіатур. Лише в Кіровоградській області зареєстровано і офіційно існують 98 політичних партій і громадських організацій, кожна з яких у своїх програмах декларує прагнення захищати інтереси і боротися за права цього самого громадянина. Тож, щоб лише запам’ятати всіх своїх благочинців, треба докласти чимало зусиль.
Досвід соціологічних опитувань показує, що найчастіше в рейтингах популярності називають партії не тому, що вони зробили щось справді виняткове, а за принципом їхньої активної пропаганди в засобах масової інформації. Тобто своєрідне зомбування населення таки дається взнаки. Нерідко респондент не може охарактеризувати суті названої політичної сили, але сам факт, що він запам’ятав її назву, можна вважати вагомим досягненням агітаторів останньої, бо ця сама підсвідома пам’ять, безперечно спливе і під час виборів, коли людина, ознайомившись із бюлетенем, натрапить на знайому абревіатуру.
Повернувшись до попередньої тези, запитаємо: які політичні сили мають найбільше можливостей пропагувати свою діяльність у ЗМІ? Відповідь однозначна: звісно, ті, які найбільш наближені до влади. І зауважимо: не так навіть до центральної, як до місцевої. Різниця, здавалося б, умовна, але, як показує кіровоградський досвід, істотна.
Донедавна така впливова сила, як партія «Трудова Україна» у Кіровограді, була фактично заблокована, перебувала в ролі опозиції, не мала доступу до місцевих ЗМІ і могла лише зрідка висловлювати свою точку зору у столичних виданнях. І це при тому, що партія має чи не найбільше представництво в органах місцевого самоврядування, членами якої є голови найближчих міст регіону: Олександрії, Світловодська, Знам’янки. Симпатії керівників області зосередилися на іншій політичній силі. Навіть не силі, а лідерові Демократичної партії Ганні Антоньєвій, яка змогла повторно вибороти мандат до Верховної Ради.
Нині ситуація докорінно змінилася.
Лідер обласного осередку «Трудової України» Василь Компанієць обійняв посаду першого заступника голови ОДА, в обласній раді одразу зареєструвалася фракція «ТУ», яку очолив також заступник голови ОДА Анатолій Перевозник.
Другою за популярністю серед партій називають СДПУ(о). Вона, хоча зовсім мало афішує свою діяльність, має вагоме представництво у райдержадміністраціях.
І це знову-таки, вплинуло на перерозподіл крісел на обласному олімпі. Голова обласного осередку Сергій Грінченко також обійняв посаду заступника голови облдержадміністрації.
Завершує владний тріумвірат менш впливова Партія регіонів України. Про її значимість свідчить хоча б той факт, що лідера обласного осередку Миколу Ковальчука кадрові зміни не зачепили, і він залишився на посаді заступника ОДА.
Тож, як бачимо, якщо провладним силам вдасться визначитися з єдиним кандидатом на посаду Президента і вибори проходитимуть за старою системою, в області для його підтримки створено істотний адмінпотенціал.
Тепер стосовно опозиції. Фінансово слабкі, позбавлені представництва в органах державної влади, не маючи доступу до ЗМІ, більшість опозиційних партій просто пішла у забуття. І в пам’яті асоціюються лише за іменами лідерів блоків, які їх об’єднують. Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» потерпів чи не найбільше. Чимало цьому посприяла заміна регіонального представника. Призначення на цю посаду маловідомого і малопопулярного серед широкої маси населення Андрія Ніцоя, який буває в області лише наїздами, практично перекреслили досягнення, здобуті блоком під час минулої виборчої кампанії. Терпить фіаско і Блок Юлії Тимошенко. Донедавна це була дуже впливова сила. Понад п’ятнадцять тисяч членів, представництво майже у кожному населеному пункті... Нині, як зазначив голова обласної організації партії «Батьківщина» Валерій Кальченко, організація формально продовжує існувати, агітаційна робота також проводиться. Однак на утримання штату та якісь активні дії коштів немає, і він сам через припинення фінансування змушений був шукати роботу у Києві.
Традиційно сильними в області лишаються комуністи і соціалісти. Ідейні побратими нині чи не єдині, хто реально може вивести на вулицю своїх прихильників, не вдаючись до елементарного підкупу.
А загалом, як вважає лідер обласної організації НРУ Анатолій Ревенко, так звані національно-демократичні партії в регіоні надзвичайно слабкі. І у фінансовому, і в організаційному плані. Якщо й можливі найближчим часом резонансні події, відбуватимуться вони в основному в столиці. До області доходитимуть лише незначні сплески, які, найімовірніше, жодним чином не зачеплять основної частини населення...
Замість післямови
І знову хочу повернутися до засідання, з якого, власне, і розпочав цей матеріал. Діалог представників політичних партій з першою особою в області пройшов конструктивно, майже без звинувачень і згадок про минулі гріхи. Виступали в основному представники від опозиції, які тривалий час були позбавлені такої можливості. Серед пропозицій, зауважень, висловлювалось також і занепокоєння: наскільки тривалою буде співпраця і чи не повториться історія із сумнозвісною координаційною радою? Михайло Черновол запевнив, що наміри в нього серйозні і двері його кабінету відчинено для всіх і завжди...
Кіровоградська область.
