Закон є закон. І його треба виконувати

Шановний Василю Григоровичу!

Збігає другий рік дії Закону України «Про вищу освіту», який, зокрема, стимулював ротацію керівних кадрів вищих навчальних закладів, що досягли граничного віку.

Вами 15 квітня 2003 р. у відповіді на депутатське звернення народного депутата України Георгія Буйка повідомлялося, що у 2002 році за конкурсом було переобрано 8 ректорів вищих навчальних закладів, а в 2003-му закінчується контракт ще у 58 ректорів. Інакше кажучи, міністерство володіє ситуацією і готове до проведення серії конкурсів.

Водночас у відповіді ви повідомили, що згідно з роз’ясненням Міністерства юстиції «процедура призначення керівників вищих навчальних закладів врегульована ст. 39 Закону України «Про вищу освіту» і додаткового врегулювання нормативно-правовими актами не потребує», тобто Міністерство науки і освіти під час призначення керівників вищих закладів освіти керуватиметься лише положенням ст. 39 цього закону.

Зі змісту вашої відповіді випливає, що ви збираєтеся неухильно дотримуватися букви вищезгаданого закону і послідовно здійснювати конкурсну політику призначення ректорів вищих навчальних закладів.

Але, на жаль, на практиці ви демонструєте відверте небажання виконувати положення закону, чим надихаєте підлеглих на аналогічні вчинки. Ми хотіли б помилятися, але факт має місце.

На початку березня 2003 року було звільнено з посади ректора Слов’янського державного педагогічного університету Миколу Нечволода, а виконуючим обов’язки ректора призначено проректора з навчальної роботи доцента Володимира Рукасова. Здавалося б, у місячний термін Міністерство науки і освіти збирається оголосити конкурс і за його результатами вже в травні призначити ректора цього навчального закладу, що було б логічно — університет розпочав би новий навчальний рік із новим ректором.

Що ж вийшло реально? Нічого, бо Міносвіти вперто не бажає оголошувати конкурс і обов’язки ректора Слов’янського державного педагогічного університету (!) більш як півроку виконує доцент.

Проте Міносвіти не забарилося з оголошенням і проведенням у стислий термін, по-стахановськи, конкурсу на заміщення посади керівника Донбаської машинобудівної академії, що розташована за 14 кілометрів від Слов’янська в м. Краматорську. Наприкінці весни—початку літа також пройшли конкурси і відбулися призначення ректорів у Донецькому національному технічному університеті, Київському національному торговельно-економічному університеті та інших вищих закладах освіти.

Отже, виходить, що Закон України «Про вищу освіту» може застосовуватися лише локально. Він діє всюди, але тільки не в Слов’янську.

У зв’язку з цим ми, певно, і викладачі Слов’янського державного педагогічного університету хотіли б почути особисту думку Міністра науки і освіти стосовно цієї ситуації й були б дуже вдячні шановному Василю Григоровичу, якби він зміг пояснити причини затягування конкурсу на заміщення вакантної посади ректора і причини, що спонукали його до відвертого ігнорування ст. 39 Закону України «Про вищу освіту».