Може здатися дивним, але питання «Виконання Україною обов’язків і зобов’язань» ПАРЄ майже не дискутувала. Виступили лише доповідачі, представники політичних груп (по-нашому — фракцій), і глава нашої делегації Борис Олійник. А з двох відведених на обговорення питання годин майже півтори пішло на ухвалення поправок до текстів резолюції та рекомендації. «Асамблея дійшла висновку, що хоча Україна має помітний прогрес у законодавчій сфері, вона все ще не виконала всі обов’язки й зобов’язання країни—члена РЄ і верховенство закону в багатьох сферах не було запроваджено. Тому ПАРЄ знову вирішує продовжувати процедуру моніторингу щодо України в тісному співробітництві з українською делегацією», — це ключова фраза ухваленої резолюції.
На прес-конференції, що була після дебатів, доповідачі моніторингового комітету та представники української делегації вражали взаємною люб’язністю. «Я хотів би передовсім подякувати нашим високодостойним доповідачам, які протягом восьми років працюють з нами, допомагаючи в реалізації зобов’язань і обов’язків, взятих при вступі до Ради Європи. А також нашій делегації, яка діяла консолідовано, намагаючись внести правки, котрі покращили текст і резолюції, і рекомендації», — говорив Борис Олійник. «Хотіла б подякувати вам, пане Олійник, бо, думаю, для вас і вашої делегації обов’язки й зобов’язання стали чаcтиною вашого політичного життя. Так має бути. Пам’ятаю, що коли ми приїздили до України перші рази, нам казали «ви з Ради Європи». Я вважаю, дуже важливо говорити «ми з Ради Європи», — відповіла доповідач моніторингового комітету Анне Северинcен.
То що передбачає, крім рішення продовжувати процедуру моніторингу, цей документ? Суть його така: разом з визнанням безперечних заслуг України в ухваленні майже всіх обіцяних під час вступу до РЄ законів є нагальна потреба їх виконання. Крім того, згадано, що досі не постали перед судом убивці Георгія Гонгадзе, незрозумілими є результати розслідування справи побиття народного депутата Єльяшкевича; що влада неадекватно відреагувала на участь громадян у політичних демонстраціях 9 березня 2001 року (засуджених названо «політв’язнями»). ПАРЄ стурбована і недостатнім доступом опозиції до ЗМІ, практикою тиску на журналістів через «темники». Записано і те, що «остання версія Кримінально-процесуального кодексу в багатьох випадках несумісна зі стандартами РЄ, гарантованими Європейською конвенцією з прав людини і практикою Європейського суду з прав людини».
Українське керівництво закликали виправити ці недоліки і потурбуватися про незалежність судової гілки влади, покращити умови ув’язнення в тюрмах, завершити передачу пенітенціарної системи під юрисдикцію Мін’юсту, розслідувати факти переслідування міліцією геїв та лесбіянок, створити професійну асоціацію адвокатів. Асамблея засудила розмах насильства проти журналістів, роль президентської адміністрації у встановленні тотального контролю над пресою. Згадано й конституційну реформу: «Асамблея наголошує, що в процесі зміни Конституції України всі чинні положення Конституції повинні бути ретельно дотримані, особливо щодо процедури внесення змін до Конституції».
Українські учасники прес-конференції у Страсбурзі прокоментували рішення ПАРЄ по гарячих, як то кажуть, слідах. «У статті 3 Статуту РЄ визначено, хто може бути її членом, — зазначив Сергій Головатий. — Це проста формула: будь-яка країна, що бажає і здатна дотримуватися трьох принципів — плюралістичної демократії, верховенства права і прав людини. Моя позиція завжди полягала в тому, щоб якомога швидше закінчити моніторинг. Але це — проблема українців, а не Ради Європи».
«Я переконаний: настав час, коли справді можна призупинити моніторинг і перейти до постмоніторингового діалогу, — заявив Анатолій Раханський. — Усе-таки країна значно просунулася у виконанні своїх обов’язків і зобов’язань. Нам треба рухатися далі. Найголовніше — не шукати зачіпок. Спочатку — президентські вибори, потім — парламентські. Так до скону віку може бути над Україною моніторинг».
«Зрозуміло, у нас багато, як кажуть білоруси, «недохопів». Але хай мені назвуть ідеальну державу. Як таку знайдуть, то ми на неї рівнятимемося, — був як завжди розважливий Борис Олійник. — Щодо виконання обов’язків, то ми все-таки досягли істотних кроків, і це було відзначено нашими доповідачами. Але треба бути об’єктивним і сприймати критику принаймні по-чоловічому, з гідністю: те, що правда, те не гріх. Є в нас чимало секторів суспільного життя, де треба працювати й працювати».
Страсбург.
