Бокс. Останнім часом у деяких ЗМІ з’явилися вочевидь організовані публікації про те, що відтепер і любительський, і професіональний бокс підпорядковуватимуться лише одній організації — любительській (?) федерації...
А як же Ліга професіонального боксу України, яку очолює авторитетний фахівець Михайло Зав’ялов? Адже вона представляла нашу державу в усіх авторитетних боксерських організаціях світу. Яка тепер її роль? Із цим та іншими запитаннями я звернувся до почесного президента ЛПБУ, Героя України, народного депутата Леоніда КАДЕНЮКА.
— У пресі декотрі особи видають бажане за дійсне, — сказав він. — Не знаю, за допомогою яких сил вони прийшли до влади у любительському боксі, то не моя справа. Схоже, відчувши вседозволеність, вони вирішили підім’яти під себе і професіоналів. Але, як відомо, саме наша ліга — родоначальниця цієї справи в Україні. Вона існує ось уже дванадцять років, увійшла до всіх міжнародних професіональних боксерських організацій. Підготувала перших українців — чемпіонів Європи та світу. І успішно продовжує працювати в цьому напрямі.
Наші умовні опоненти, повторюю, прагнуть охопити неосяжне. Втім, у любительському боксерському господарстві України роботи — непочатий край. Приміром, стався повний провал на останньому чемпіонаті світу (здобуто лише одну срібну медаль), решта наших посланців програла в перших боях. Не здобуто жодної ліцензії на Олімпійські ігри 2004 року в Афінах. Одне слово, є над чим працювати, а не втручатися туди, де професіоналами все налагоджено.
— Але вони стверджують, що в десяти країнах світу таке об’єднання відбулося...
— Не все так райдужно, як нам малюють. Приміром, у Франції багата людина керує всім. Але її найбільше цікавить професіональний бокс. Йому віддають перевагу. А любительський від цього потерпає. Йому дістаються якісь крихти. Але замовляє музику той, хто фінансує справу. Мало того, там, де відбулося отаке злиття, немає добротного ані любительського, ані професіонального боксу. Інша річ, провідні боксерські країни світу — США, Велика Британія, Німеччина тощо таких «колгоспів» не впроваджують. До речі, у статутах любительських організацій — АІБА та ЄАБА — немає жодного пункту про завдання розвивати професіональний бокс. Це взагалі суперечить канонам любительства.
— Вам закидали також, що у вас немає бази, боксерів, суддів...
— Усе, що ви сказали, повинні мати професіональні боксерські клуби, промоутери. Наша місія об’єднавча. Ми маємо вести рейтинг, видавати ліцензії спортсменам, допомагати їм виходити на міжнародну арену, здійснюючи їх зв’язки зі всесвітніми та європейськими організаціями, дбати про серйозний медичний контроль, стежити, щоб правильне було суддівство. Хоча пролунала неправда. Адже наш тренувальний центр у столиці — найкращий у країні.
— І брати Клички у вас отримували ліцензії?
— Так, коли виступали у європейських боях.
— Ваші опоненти бравували, що, мовляв, зачекайте, 25 вересня всі крапки над «і» розставлять на засіданні колегії Держкомспорту. То що сталося на тому засіданні?
— Воно відбулося. Справді, Федерація любительського боксу України вимагала, щоб їй віддали керівництво і над професіоналами. Подали свої документи і ми, бо чотирирічний термін наших повноважень закінчився. До речі, три місяці тому спеціальна комісія Держкомспорту на чолі із заступником голови Миколою Тищенком ретельно вивчала нашу діяльність і документи. Її члени одностайно рекомендували продовжити наш статус національної ще на чотири роки. А вердикт мала винести колегія.
Її вів голова Держкомспорту Микола Костенко. ЛПБУ представляли: президент ліги Михайло Зав’ялов, я і ще один почесний президент, народний депутат попереднього скликання Станіслав Сафронов. Авторитетне зібрання, вислухавши заяви двох сторін, відкритим голосуванням майже одностайно (Донецька область, яку представляв пан Кирбаба, голосувала проти) перевагу віддало нам. Були дуже серйозні, виважені виступи, зокрема, ректора НУФВІС, академіка Володимира Платонова. Дуже переконливо говорив на засіданні Станіслав Сафронов. Отже, наші повноваження як національної організації продовжено. Україну за кордоном ще чотири роки представлятиме ЛПБУ.
— Цікаво, як сприйняли таке рішення ваші опоненти?
— Мені важко сказати про це. Але останнього слова їм не надавали. Втім, ми не відвертаємо увагу і думаємо про інше, про нашу поточну і наступну роботу. А її, повірте, дуже багато...