Особливості нашої приватизації до такої міри тонка річ, що в них складно звести кінці з кінцями навіть судовим інстанціям найвищого рівня, а газетярам — і поготів. Тому, коли до нас звернувся студент економічного факультету К. з проханням прояснити, що відбувається нині на ВАТ «Дніпровський металургійний завод імені Петровського», ми, звісно, порадили йому розпитати керівників центральних органів виконавчої влади під час прямої телефонної лінії, що дістала назву «гарячої».
А заразом ми попросили поцікавитися, чому Кабінет Міністрів форсує приватизацію ДГМК «Криворіжсталь». Студент так і вчинив і, судячи з реакції благородного кабмінівського сімейства, яке відповідало на запитання громадян, це справило враження каменюки, що залетіла у вікно. Але послухаємо відповіді заступника міністра промислової політики Валерія Зубарєва (даємо мовою оригіналу), аби нас не звинуватили в перекручуванні фактів.
Спершу про ДМЗП:
«...Це питання я не в курсі, я з’ясую. Я записав і зможу відповісти потім, коли розберусь...»
ДГМК «Криворіжсталі» пощастило на увагу чиновника більше:
«Ну я вам так відповім на це запитання. В даний час створена робоча група щодо доцільності приватизації цього підприємства і це питання вивчається — це, по-перше. По-друге, як і всяке інше підприємство, до приватизації я відношусь, міністерство відноситься позитивно. Вам напевно відомо, що в металургійній галузі крім одного підприємства — ви якраз його назвали — це «Криворіжсталь», всі підприємства приватизовані. І от представте собі цепочку, в якій, в цепочкі, припустимо є один блок державний, а все решта — приватизовано. Це перший момент, який заставляє задуматься відносно того, чи доцільно робити приватизацію. «Криворіжсталь» на сьогоднішній день працює стабільно, в бюджет сплачує повністю всі податки, які він повинен платити. І казалось би многії так розсуждають про те, що якщо це підприємство працює стабільно, то навіщо його приватизувати? Але треба дивитися трошки надалі стратегічно, мається на увазі, що це підприємство повинно розвиватися, підприємство повинно оновляти свою активну частину основних фондів. Воно повинно оновлювати виробничі потужності — для цього потрібні ресурси, для цього потрібні інвестиції. З цією метою досвід світовий говорить про те, що треба шукати інвестора. Інвестор прийде на підприємство, якщо він буде впевнений про те, що його кошти будуть працювати і він від цього буде мати також вигоду. От якщо з цих позицій розсуждати, то ви зрозуміли про те, чи потрібно приватизувати підприємство — будь-як, не тільки це. Зрозуміло?»
Попри те, що присутні на «гарячій лінії» не слухали монолог свого колеги, студент навіть записав його на плівку, але «дивитися трошки надалі стратегічно» рішуче відмовився. Він віддав записану касету з відповіддю чиновника зі словами: « Маячня. Я хотів, щоб мене переконали в тому, що завод імені Петровського на сьогодні не став розмінною монетою на великих торгах за такі об’єкти, як «Криворіжсталь». Натомість мене переконали ось у чому: уряд загалом не вірить у те, що металургійний завод державної власності ладен працювати і розвиватися самостійно, без допомоги інвестора-приватизатора. Шкода, що не дали поставити третє запитання: я запитав би, в кого на думці приватизувати Мінпромполітики і, власне, уряд?»
