Знизити мінімальну ціну на солодкі кристали із задекларованих урядом 2,37 грн. до 2—2,05 грн. за кілограм — з таким проханням звернулися до Кабміну цукровари Вінниччини.
Не від солодкого життя вдарили на сполох представники асоціації «Поділляцукор», що об’єднує більшість цукроварень області. Заводи уже зварили з нового врожаю буряків більш як 40 тисяч тонн продукції. Але поки що не продали жодної(!?) тонни. Висока ціна не влаштовує покупців. А нижче встановленої державою продавати заборонено.
За словами виконавчого директора асоціації Леоніда Козодоя, ціну «збили» конкуренти, точніше — спритники. Вкотре вони переходять дорогу цукроварам саме в той час, коли ті розпочинають виробничий сезон. Найприкріше, що робиться це не без участі чиновників і народних депутатів. Як стверджує співрозмовник, із 700 тисяч тонн цукру-сирцю, завезеного в Україну на переробку за давальницькою схемою, назад повернуто лише... 200 тисяч тонн. Де поділася решта, неважко здогадатися. Так само відомо, хто мав би контролювати такі цукрові потоки, але чомусь не робить цього.
І це ще не весь цукор, що «приплив» до нас з-за кордону. До названої вище цифри імпортного сирцю треба додати 560 тисяч тонн, ввезеного згідно з двома парламентськими постановами. «Зверніть увагу, — каже представник «цукрового Донбасу», — що названі документи, як торік, так і нині, приймалися влітку, у червні. Масова переробка сирцю починається раніше, ніж запускають наші цукроварні. Тому чужий цукор з’являється на ринку раніше нашого. Ось так нам переходять дорогу...»
Дедалі більше дивує розмір митних тарифів, встановлених на цукор-сирець. Нинішнього року нарешті пропонували вищу, ніж раніше, ставку мита — 65 євро за тонну. Але депутати підтримали іншу пропозицію —шість євро за тонну. За словами співрозмовника, кращого прикладу істинного «піклування» народних обранців про наповнення бюджету годі й шукати. З цього приводу дехто жартує з іронією: «закинь» наших чиновників до Сахари, то невдовзі туди почнуть завозити пісок.
Цукру нинішнього року, за прогнозами співрозмовника, буде не менше, ніж піску у згаданій пустелі. Принаймні на Вінниччині буряки вродили добре: на круг збирають у середньому 220 центнерів. Переробляють сировину 22 цукрозаводи із 25-ти, які отримали ліцензію на виробництво й реалізацію солодкого «піску». Усі(!) підприємства досягли базового показника цукристості — 16 відсотків. На деяких цукроварнях він ще вищий. На відміну від попередніх років буряки копають швидко. Для прикладу, на Корделівський цукрозавод сировини завезено на 25 діб роботи (мінімальна потреба — три доби). Зрештою, на всіх цукроварнях є надлишковий запас буряків. Без сумніву, «цукровий Донбас» видасть «на-гора» солодкої продукції більше, ніж торік. Плановано зварити приблизно 300 тисяч тонн цукру. «Тільки що з ним робити? — запитує спересердя виконавчий директор. — Якщо місячна потреба цукру в державі становить 120—150 тисяч тонн, а вже нині, за підрахунками фахівців, є приблизно 500 тисяч тонн...»
Урятувати, бодай частково, вітчизняну цукрову галузь, на думку фахівців, може врегулювання ціни на вітчизняний солодкий «пісок». Що швидше це буде зроблено, то краще. Бо вже нині цукроварні щоденно потерпають через те, що склади тріщать від цукру.
Вінницька область.
