Саме ці дві найголовніші життєві потреби — хліб та вода — не раз були темами депутатських запитів народного депутата України по 160-му виборчому округу Миколи Нощенка (фракція ППУ і «Трудова Україна»).

Ще у вересні 2002 року депутат Микола Нощенко разом зі своїм колегою по фракції Григорієм Дашутіним звернулися до Кабміну та Антимонопольного комітету із запитом щодо невиправдано високих цін на хліб та хлібобулочні вироби. Не задовольнившись отриманою відповіддю високопосадовців, М. Нощенко неодноразово порушував це питання у своїх наступних запитах та виступах у парламенті вже цього року. У запиті вказувалось на штучне завищення вартості хліба через мережу посередників-перекупників і недостатній вплив Мінекономіки, Мінагрополітики, Антимонопольного комітету України та інших органів виконавчої влади на ціноутворення та збалансованість цін на зерно і вироблені з нього паляниці.

Після перевірки Антимонопольного комітету на Сумщині, де округ депутата М. Нощенка, відбулися дивні речі. Хліб «Подовий», «Дарницький» та «Батон нарізний» справді подешевшав. Але через два місяці ці вироби зникли з прилавків: їх було знято з виробництва. Або ж просто буханець полегшав.

«Відповіді на мої запити були красиво оформлені, але це були відписки, — каже Микола Нощенко. — Ми попросили надати просту арифметику: скільки має коштувати буханка хлібу, коли після збирання минулорічного врожаю тонна зерна спочатку коштувала 600 грн., а потім впала до 300 грн. А ціна на хліб як була, так і залишилася — у межах гривні. З кожної буханки хліба суб’єкти господарської діяльності мали 30—40 копійок надприбутку. А тепер, коли минув черговий бум і підвищення ціни на хліб, а потім її зниження, зупинилися на ціні, яка дає 15—20 відсотків рентабельності, що достатньо для підприємницької діяльності. Тож порушення питання завищеної роздрібної ціни на хліб ще торік, схоже, вплинуло на те, що сьогодні ціни на хліб кардинально не піднялися».

Другий запит — про воду — виник так. «Під час зустрічей із виборцями люди постійно запитували свого депутата: «Скажіть, чому вода дорожча за молоко?». А в березні 2003 року Микола Нощенко направив до Кабінету Міністрів депутатський запит про збільшення надходжень до Державного бюджету за спеціальне використання водних ресурсів.

В Україні нині з’явився новий вид бізнесу — виробництво питної води. Видобувають її з дуже глибоких свердловин у 400—450 метрів. Ця вода —стратегічні запаси держави. Як відомо, в магазині пляшка питної води коштує гривню-півтори за літр. А підприємницькі структури, котрі розливають воду у пляшки, сплачують до бюджету 4,5 копійки за одну тонну. «Суб’єкти господарської діяльності платитимуть і значно більший збір, бо їм все одно вигідний цей бізнес, — вважає М. Нощенко. — Тож нехай поділяться із державою частиною доходу у вигляді сплати підвищеного збору до бюджету за спеціальне водокористування».

Ще одна втрата державної скарбниці — справляння податку за користування водою для розведення риби. Торік рибогосподарські підприємства мали сплатити до бюджету 33 млн. грн., а фактично до державної казни надійшло лише 102 тис. грн. Причина, за словами депутата, прозаїчна: таких водокористувачів віднесено до сільськогосподарських товаровиробників, які сплачують єдиний фіксований податок. «Відповідно до розпорядження Кабміну від 1999 року рибогосподарські підприємства справді віднесено до господарських товаровиробників, але не в частині сплати збору за спожиті обсяги води, — наголошує М. Нощенко. — Закон України про фіксований сільськогосподарський податок чітко передбачає, що цей податок справляється з одиниці площі сільськогосподарських угідь. А рибогосподарські підприємства таких угідь не мають».

У Держбюджеті-2003 очікують значну недоїмку збору за спеціальне водокористування. Для вирішення цієї проблеми М. Нощенко, член Бюджетного комітету ВР, пропонує зосередити адміністрування цього збору в одних руках (нині моніторинг водокористувачів веде Держкомітет з водного господарства, дозволи на спеціальне водокористування видає Мінекології, а збирають податки місцеві податкові органи). Під час підготовки закону про Держбюджет-2004 народний депутат пропонує запровадити рентну плату за воду.