Минулої п’ятниці на прес-конференції заступник Генпрокурора Віктор Шокін офіційно підтвердив, що у «справі Александрова» слідство розставило крапки: причиною вбивства директора Слов’янської телерадіокомпанії «Тор» стала його професійна діяльність. «Бейсбольні битки» коштували замовникам чотири тисячі доларів — не надто велика сума, але, напевно, для злочинців і це були гроші. Днями затримано виконавців убивства — Турсунова та Онішка, а також двох братів, членів злочинної групи «17-й квадрат» — Олександра та Дмитра Рибаків. За словами Віктора Шокіна, саме Олександр «замовив» журналіста, а Дмитро організував операцію «ліквідація» як подарунок братові на день народження. Всі затримані дають свідчення і свою провину визнають повністю. Заступник Генпрокурора наголосив, що у слідства є всі докази провини заарештованих.
Присутній на прес-конференції начальник відділу ГПУ з розслідування кримінальних справ про злочини проти особи Микола Дробиняк додав, що Генпрокуратурі разом із СБУ та міліцією Слов’янська довелося провести «дуже кропітку роботу, відпрацювати різні версії, в тому числі тупікові, застосувати нові підходи в оперативно-розшуковій діяльності», отже, «слідство йшло не за один день, як комусь може здаватися».
Здається, пан Дробиняк трохи перебільшує нашу нетямущість. Що-що, а нам не здавалося, ніби «кропітку роботу» було здійснено блискавично: все-таки в липні минуло два роки з дня смерті Ігоря Александрова. Та й «тупікові» версії муляють пам’ять. Ми вже проходили через рапорт про «успішне» розслідування «справи Александрова». Пригадується, заступник Генпрокурора Сергій Винокуров нас уже запевняв, що «матеріалами справи, без сумніву, доведена вина Вередюка». Добре, що в судді Корчистого все-таки сумніви з’явилися...
І «нові підходи в оперативно-розшуковій діяльності» викликають гірку іронію. Бо насправді нове виявилося незабутим старим.
Герої резонансних передач Александрова «Без ретуші» колишні краматорські убозівці М. Сербін та О. Солодун відразу після смерті Ігоря звинувачували, оперуючи конкретними фактами, в організації вбивства Олександра Рибака та свого екс-начальника Володимира Бантуша, але, як нині стверджує Шокін, «реальних доказів не було» і версію, очевидно, визнали «тупіковою». Чи, як запевнював журналістів два роки тому той самий Винокуров, «вона не має підстав».
Нині підстави знайшлися. І Генпрокурор Святослав Піскун висловлює особисту подяку «колишнім працівникам правоохоронних органів», чиї свідчення були вагомим внеском у розкриття справи. На жаль, жанр подяки не передбачає відповіді на запитання: хто відповість за сфальсифіковану провину бомжа Вередюка і його загадкову «своєчасну» смерть? Як оцінити «високий професіоналізм» Сергія Винокурова, екс-міністра і нинішнього радника Президента Юрія Смирнова, колишнього першого заступника глави міліцейського відомства і видатного «митаря» сьогодні Миколу Джигу, які із дивовижною послідовністю переконували нас у непідтвердженні очевидних фактів? Чому за рамками звіту про нове успішне розкриття вбивства журналіста залишилося питання про незаконність звільнення з органів його основних «інформаторів» — Сербіна й Солодуна? Адже їх погнали з роботи за прискіпливий інтерес до «квадратного» угруповання. Саме про це вони й розповідали в передачах Александрова.
Вдова журналіста Людмила зізналася кореспонденту ІМІ, що скептично ставиться до повідомлення Віктора Шокіна: «Підтвердити або заперечити винність названих людей зможе лише суд. .. Те, що відбувалося два роки тому, коли було засуджено, а потім виправдано людину, дуже насторожує і змушує не квапитися з висновками».
У коментарі оглядачеві «ГУ» голова парламентської слідчої комісії з розслідування резонансних справ Григорій Омельченко також погодився, що квапитися з висновками не варто, хоча сам він «вірить у професіоналізм Віктора Шокіна. Та й колишні працівники УБОЗу аргументовано доводять саме цю схему вбивства Ігоря Александрова».
Тим часом Генеральний прокурор Святослав Піскун стверджує, що йому вдалося переконати представників ПАРЄ пом’якшити «українську резолюцію». Її проект, у якому ГПУ піддається жорсткій критиці, був підготовлений чотири місяці тому, «і за цей час відбулося дуже багато позитивних зрушень. Так, у проекті містився докір, що українські правоохоронці не змогли розкрити справи загиблих журналістів Александрова і Гонгадзе...» Тепер, треба думати, порція докору має зменшитися наполовину. «Сьогодні я підкреслюю, що «справа Гонгадзе» не розкрита, адже говорити про розкриття справи можна лише, коли злочинці заарештовані і їм висунуто звинувачення», — уточнив у Страсбурзі пан Піскун.
У логічності мислення Генпрокуророві не відмовиш. До речі, може, саме нею, логікою, і пояснюється квапливість, з якою перед схваленням остаточної редакції резолюції по Україні розставляють крапки в розкритті «справи Ігоря Александрова»?
