В Інтернеті з’явився перший український флеш-серіал (флеш — короткий комп’ютерний мультфільм). Серіал зветься «Сім’я Грищенків». Сім’я немала, ось вона, на малюнку. Це ніби модель, що показує, як суспільство реагує на соціально-політичні вибрики епохи.
Серед авторів серіалу є яскраві імена. Передусім режисер Степан Коваль (головна європейська нагорода в Берліні за мультик «Йшов трамвай №9») і ще один наш відомий режисер-аніматор — Адріан Сахалтуєв. Сценаристи Ян Таксюр та Олександр Володарський. Організували справу інтернет-газета «ForUm» і компанія «Суспільний діалог». Художній керівник проекту — Віктор Шендерович, автор російських теле- «Кукол».
На прес-конференції в Києві Шендерович сказав: коли йому це запропонували, він спершу відмовився («бо зарубіжний сатирик це нонсенс»), та згадав про знайомих йому наших сатириків й згодився працювати. «Але я приніс із собою лише фужер для гумору, а наповнювали його Таксюр і Володарський».
Журналістів чомусь цікавило: чи це не політичне замовлення і чиє воно? Справді, оті Грищенки часто згадують одних політиків і майже не згадують інших. Шендерович: вам так здається, нас цікавила типова українська сім’я, в якій, мов у краплі води і т. д.
Після перегляду перших двох серій «грищенкіани» хочеться уточнити: ця сім’я не так «типово українська», як «типово-київська» — з властивою Києву вічною вторинністю, тупою бандерофобією й не менш тупим декоративним українолюбством. Це той Київ, що пишається відсутністю власних ознак й висміює провінцію, в якої ті ознаки ще є. У першій серії Грищенки одержують посилку зі Львова: кум прислав годинника, що відстає на 60 літ. Тут — сміятися? Але ж, хлопці, в Україні більшість годинників відстають взагалі літ на 80. Тому здається, що в авторській групі найбільший іноземець — зовсім не Шендерович.
Утім, якщо це зачіпає за живе, то, може, грищенкіана чогось і варта. Український користувач Інтернету може знайти серіал за адресою www.7ya. org. ua. А решті доведеться почекати телевізійної версії.
