Устигнути зрозуміти, чи згорнеться Всесвіт у крапку

У наметовому таборі під Севастополем робітники із Запоріжжя прийняли нас як рідних. У нас не було грошей, і вони годували нас безкоштовно. Смак українського борщу дотепер асоціюється в мене з Кримом, де я бувала не раз і на відпочинку, і по роботі. Я добре знала покійного директора астрофізичної обсерваторії академіка Сєверного. Це була провідна обсерваторія в СРСР, а я ж вивчала фізику зірок.

От і в жовтні, після завершення візиту до Києва, планую частину відпустки провести в Криму. На жаль, у вашій столиці я була тільки проїздом.

Говорячи про сьогоднішні українські реалії, Е. Ергма каже, що про всі новини дізнається із західних і російських каналів. Тому мало чула, скажімо, про суперечки навколо конституційної реформи. Але до поїздки в Київ обіцяла розібратися в їх суті.

— В Естонії теж витає ідея вдосконалення влади, — розповідає вона. — Пропонується, наприклад, обирати главу держави не в парламенті чи колегії вибірників, а всенародно. Вже вирішено, що за всенародного обрання термін повноважень президента буде збільшено до шести років, і його не можна буде обирати повторно. Щоб думав про справу сьогодні, а не готував ґрунт для переобрання...

Були пропозиції, щоб об’єднати функції прем’єра і президента. Але це означало б перехід до президентської республіки, а в нас за Конституцією вона парламентська. Президент у нас має, скоріше, моральну владу. Хоча жоден закон не набирає чинності без його проголошення. Навіть якщо його прийнято парламентом одностайно. Утім, я пам’ятаю лише один такий закон — про підвищення зарплати депутатів...

Керувати парламентом з академічного міста Тарту мою співбесідницю покликали молоді політики партії Res Publіca. Вони зробили ставку на поєднання молодого запалу, енергії з досвідом і зв’язками «тих, кому за п’ятдесят» і хто стояв осторонь політики в бурхливі 80—90-ті роки.

Після перемоги Res Publіca на виборах і призначення її лідера прем’єром Е. Ергма обіцяли посаду міністра освіти і науки. Але потім соратники по партії запропонували балотуватися на посаду спікера.

— Ця посада — своєрідний виклик і шанс ще раз перевірити свої можливості, — каже пані Ергма. — Хотілося б сподіватися, що нам вдасться зробити так, щоб Тоомпеа (височина, на якій розташований палац парламенту. — В. С.) жив не за своїми законами, а за законами Естонської Республіки. Щоб ми не уподібнювалися членам політбюро, що будували комунізм винятково за кремлівськими стінами. Сподіваюся також, що нам вдасться уникнути безглуздого протистояння між опозицією і коаліцією.

— У своїй «тронній промові» в парламенті ви закликали жінок Естонії до активної політичної діяльності...

— В Естонії більш як 50 відсотків населення — жінки, втім у парламенті вони мають лише 19 із 101 місця. Більшу частину життя я прожила в оточенні чоловіків. У багатьох наукових комісіях була єдиною жінкою. За моїми спостереженнями, якщо чоловіки разом, діє інстинкт «череди»: хтось має бути ватажком. Багато з них досить посередні, але з великою зарозумілістю. Ось приклад: я зараз веду в Єврокомісії робочу групу «Кар’єра жінок у науці», і мені розповіли про повчальне спостереження. Заповнюючи заявку на роботу експерта, чоловік на запитання про сферу компетентності зазвичай пише «фізика», тоді як жінка вказує конкретну галузь фізики. У жінок вища самокритичність. І це — одна з причин не надто успішної кар’єри.

Ене Ергма — спікер нетиповий. Вона вважає, що не варто сидіти сиднем у замку Тоомпеа і що не соромно ходити по магазинах. Новий спікер відмовилася було від службового «Мерседесу» —заявила, що може їздити на дешевшій машині. Службі протоколу було важко переконати її, що друга особа держави просто не може їздити «як усі».

Безжалісний протокол змушував не раз хвилюватися.

— Пригадую, який шок пережила під час приїзду португальського президента. На прийом до президента Эстонії треба було прийти у вечірньому вбранні і при орденах — у мене був Valge Taht (естонський орден Білої зірки. — В. С.). Але буквально за 20 хвилин до виходу принесли величезну коробку з важезним орденом, яким мене нагородив португальський гість. Увесь вечір хвилювалася, як би його голки не впилися в тіло!

Схоже, доктору астрономії важко примиритися з розбіжністю етичних принципів учених і політиків:

— Учені ніколи не переходять на особистості! — запевняє пані Эргма. — А в політиці... Спершу хочуть людину скривдити, зробити її посміховиськом, іноді — шантажувати, а потім уже переходять до справи.

У політиків зовсім інший спосіб мислення. Одна з партій перед виборами обіцяла, що у разі її перемоги виграють усі. Під час дискусії з її представником я сказала, що така постановка питання суперечить святому закону збереження енергії.

— Опоненти докоряють вам за 24 роки навчання і роботи в Москві...

— Я ніколи не соромилася цього факту моєї біографії. У Москві тоді була наука світового класу, тому я там і залишилася. Нагадаю: це було в той час, коли можливості закордонних поїздок були сильно обмежені. А крім того, я щаслива, що можу читати російських класиків в оригіналі.

Визнаю, говорити про таємниці Всесвіту з пані Ергма було не менш цікаво, ніж про політику.

— Коли я прийшла в астрономію 30 років тому, ми ще багато чого не знали. Не знали навіть, чому можливе існування матерії. Адже всі частинки народжуються в парі з античастинками. То чому вони не самознищуються? Можливо, на це запитання відповідь буде отримано у 2007 році, коли почне роботу велетенський міжнародний прискорювач частинок... Ми не знаємо сьогодні, чи «згорнеться» у крапку Всесвіт. Що глибше проникаємо, то менше розуміємо. І дай нам Боже, якщо він є, не знищити Землю, перш ніж ми хоча б трішки осмислимо, що нас оточує!