У  цього невеличкого (довжиною 10—12 сантиметрів) гребінника — одного з видів безхребетних мешканців моря — назва просто загадково-ніжна: «мнеміопсіс леді». Біля північних берегів Чорного моря його вперше виявили близько двадцяти років тому — й особливого значення появі доти небаченого в цих водах гребінника спочатку не надали. Та невдовзі «леді» змусила немало стривожитися і науковців, і практиків: вона виявилася не тільки надзвичайно плодовитою (за кілька років біомаса гребінника сягнула, за підрахунками іхтіологів, 1 мільярда тонн!), а й доволі ненажерливою: поїдаючи дрібних ракоподібних планктону, «леді» позбавляє харчу багатьох риб, інтенсивно знищує й ікринки та личинки риб, тим самим перешкоджаючи росту популяції. Отож не випадково до назви «леді» давненько вже припасували приставку «вбивця».

Відомий у світі фахівець з екології моря, доктор біологічних наук, професор, академік НАН Ювеналій Петрович Зайцев (на знімку), який багато десятиліть пропрацював в Одеській філії Інституту біології південних морів, називає низку й інших шкідливих «вселенців» (саме такою назвою користуються фахівці) у Чорне море. Піщана черепашка «мія», приміром, — неабиякий ворог малих двостулкових, що є основним видом харчу для глибоководних риб. Чималої шкоди морським бичкам, глосі, камбалі й осетровим завдає «голландський крабик». Глибоководний хижак «рапана» — загроза мідіям, устрицям та деяким іншим мешканцям моря. Анчоуси втікають подалі від тих місць, де з’являється водорість «десморестія»: цей «вселенець», виділяючи кислоти, руйнує традиційну чорноморську підводну фауну...

Чи ж варто, дізнавшись про все оце, дивуватися різкому зниженню в останні десятиріччя рибопромислової продуктивності Чорного моря? (Ми не розглядаємо тут інших причин цього явища, що теж істотно впливають на рибні запаси водойми; побіжно зазначимо лише, що викиди в море токсичних і хімічних речовин останнім часом значно зменшилися, отож і шкоди вони завдають дедалі менше). Ось деякі цифри: якщо на початку 80-х років у Чорному морі добували 650 тисяч тонн риби на рік, то зараз — тільки близько 15 тисяч. За оцінкою ФАО (організація ООН з питань продовольства і сільського господарства) «вселенці» завдають щорічно збитків чорноморським країнам на 500—700 мільйонів доларів США. А з часом можуть завдати ще більших. Адже Чорне море, вважає той же Ювеналій Зайцев, має дуже низький біологічний імунітет, зумовлений кількома причинами: по-перше, воно ізольоване, по суті, від Світового океану; по-друге, — має величезну акваторію, в нього впадає багато річок, через що вміст солі в його воді порівняно малий, близько 18 відсотків. Отож перенесені в нього з інших морів-океанів «екзотичні акваорганізми» знаходять тут сприятливе середовище для розмноження і здатні, «окупувавши» його, значною мірою, аж до загрозливої, змінити традиційні для цього водоймища флору й фауну.

Звідки ж ота напасть - «біологічні терористи»? Відповідь одна: вони занесені суднами з баластними водами. Давно минули ті часи, коли мореплавці, йдучи за товаром в інші країни, завантажували судно, щоб забезпечити його стійкість, камінням (кругляком з грецьких суден, що прибували до Одеси на початку дев’ятнадцятого століття по зерно, в місті забруковано чимало вулиць). Тепер для баласту використовують забортну воду, якою заповнюють спеціальні ємності — танки. Перед завантаженням судна товаром оту воду зливають за борт (у Чорному морі — це до 500 мільйонів тонн за рік). А з нею — й маса живих організмів, часто зовсім не шкідливих у традиційних місцях їх перебування й доволі небезпечних — у нових, куди їх «переселили». Не випадково ця проблема, поряд з береговими джерелами забруднення моря, хижацьким знищенням людьми живих організмів та руйнацією середовища їхнього перебування, визнана Глобальним екологічним фондом (є така міжнародна організація) одним з чотирьох найголовніших видів загрози для Світового океану.

Отже, є загроза. А протидія їй? ІМО — Міжнародна морська організація (спеціальний орган ООН), членами якої є 150 країн світу, розробила й ухвалила 1997 року «Керівництво щодо контролю водного баласту і управління ним для зведення до мінімуму переносу шкідливих водних і патогенних організмів». Документ цей, проте, має лиш... рекомендаційний характер, тобто до виконання не обов’язковий. Через три роки опісля низка міжнародних організацій ініціювала проект «Глобальна програма управління баластом» (ГлоБаласт), покликаний допомогти країнам, що розвиваються, та з перехідною економікою організувати виконання заходів щодо застосування міжнародних стандартів контролю суднових баластних вод. Визначено шість точок Світового океану, де б ці заходи випробовувалися. Одесу, тутешній порт, обрано за одну з них.

У світі відомі десятки розробок для попередження «біологічного тероризму», поширюваного через баластні води. Немає потреби їх перелічувати — то сфера діяльності фахівців. Зазначимо лише, що в Одеському морському торговельному порту в станцію баластних вод вкладено мільйони доларів, тут прагнуть виконувати вимоги відповідних міжнародних документів. Держінспекція охорони Чорного моря налагоджує дедалі дієвіший контроль за баластом в інших вітчизняних портах басейну. Генеральний секретар ІМО Уільям О’Ніл, який побував в Одесі, позитивно оцінив зусилля тутешніх науковців і практиків, спрямовані на боротьбу з «біологічним тероризмом», підкреслив значення в цьому національних програм: «Тільки виробивши й здійснюючи заходи оперативного реагування, спільними зусиллями усіх приморських держав ми зможемо зарадити лиху».

Безумовно, точка зору правильна. Як і вимога начальника Держінспекції охорони Чорного моря Слави Долинського: «Судна, що заходять у наші порти, обов’язково повинні мати чистий баласт». Як це проконтролювати (а справа ця досить непроста), мають потурбуватися, звичайно, фахівці. Та от заковика: Україна на Чорному морі не одна — чи здійснюватимуть контроль і в інших країнах? В Одесі, за участі провідних біологів та екологів причорноморських країн, ІМО та Глобального екофонду, розроблено «Регіональний план співпраці», що координує дії держав басейну Чорного моря, спрямовані на зведення до мінімуму переносу шкідливих організмів і речовин у морському баласті. Документ передбачає єдині стандарти для контролю за рівнем «шкідливості» баласту, вимоги щодо скидання баластних вод і очищення після них танків стали жорсткішими, а штрафи за їхнє порушення — більшими.

І все ж причорноморські країни очікують набуття чинності (це має статися вже цього року) нової «Міжнародної конвенції щодо контролю суднового водяного баласту», що дасть змогу посилити запобіжні заходи у водах не тільки Чорного, а й інших морів, звідки пливуть до нас судна. Завдяки спорудженню нових «приймальників» для баласту, застосуванню сучасних способів його знешкодження, посиленню санкцій за скидання «брудних» вод міжнародній спільноті, сподіваються фахівці, все-таки вдасться у перспективі розв’язати проблему «біологічного тероризму».

Ну, а як бути з отією ненажерливою «леді» — вона ж у Чорне море вже вселилася і творить там свої, даруйте на тавтології, чорні справи? Академік Ювеналій Зайцев каже: — Покладатимемо надії передусім на гребінника під назвою «морський огірок»...

Він, як і «леді», теж «вселенець», до того ж — із одного з нею регіону, Атлантики. У Чорне море потрапив, щоправда, дещо пізніше й одразу почав інтенсивно знищувати свого «земляка»: з’ясувалося, що «мнеміопсіс леді» — то чи не єдиний його харч. Тому, може бути, в Атлантичному океані й не відчувається особливої шкоди від «леді», яка в Чорному морі нищить усе підряд. Відкритим, утім, залишається таке питання: а як поведеться отой огірок, коли розправиться з «леді», чи не призвичаїться до іншого харчу? Ліпше  коли баластні води все-таки будуть чисті від усіляких «вселенців».

Одеса.