Неаполь скіфський-2

Відрізок епохи пізньої бронзи і раннього заліза вчені назвали скіфським періодом. Уперше про нього згадують ще асирійські клинописні джерела, коли скіфські вершники промчали країнами Древнього Сходу і зупинилися аж на кордонах Єгипту. Та й то тільки тому, що фараон Псаметіх І відкупився казково щедрими дарами, які й досі шукають професійні археологи і кримінальні гробокопачі. Біблійні пророки називали їх «божою карою», а вперше перемогти скіфів зумів хитрістю лише батько Олександра Македонського — Пилип. Могутня держава легендарного Атея після його смерті в цій битві розпалася на три частини, а столицю царів перенесли у Крим. Щоб убезпечитися від нових підступів її зміцнили з півдня могутньою оборонною стіною, а протилежний бік захищали 30-метрові урвища скель, які опинилися нині майже в центрі Сімферополя. У цьому неприступному і зручному місці осереддя півострова й перехрестя доріг від Перекопу до Херсонесу, від Керкінітіди до Боспору починалися й степи, де привільно і сито було отарам і табунам. Могутні скіфи не лише міцно увійшли в історію людства, а й знані завдяки знахідкам багатющих курганів їхніх вождів, які датовані кінцем вісімнадцятого століття. Викопують їх і тепер. Чого варта одна «Пектораль Мозолевського». В 1V ст. до н. е. священні могили скіфської аристократії, її династичне кладовище було розташоване в районі Дніпровських порогів.

На територіях Запорозької Січі археологи знайшли Дніпровський Геррос (священне кладовище знаті) і розкопали всесвітньо відомі велетенські царські кургани: Солоху, Чортомлик, Товсту могилу, Огуз... Фахівці кажуть: незважаючи на те, що тут вже розкопано чимало курганів, головні знахідки попереду. Місто мертвих скіфських царів міститься і під Керчю. Саме там, де гробниці скіфських вельмож із скарбами всесвітнього значення виявили в курганах Патініоті, Куль-Оба, Юз-Оба, Темір, біля Німфея, Ак-Буруна, селища Леніно, сіл Іллічове, Ленінське, Зелений Яр, Пісочне, Багерово, Завітне, у низці могил «Три брати» села Вогники...

Під Сімферополем найцінніші знахідки виявили в курганах Золотий, Талаєвський... Ще один курган того часу — Чаян, з на диво багатим похованням, на початку минулого століття знайдено і розграбовано під Євпаторією. Після того, як скарби пролежали понад 30 років у селянина, котрий їх знайшов, він у час скрути продав їх євпаторійському купцеві, а той — відомому одеському колекціонерові старожитностей Гохману. Ось він у пореволюційні роки зумів вивезти їх разом з майже вагоном антикваріату до Німеччини. Оскільки покупці боялися підробки безцінних реліквій, Гохман розпродав їх частинами. Коштовності почали переходити з рук в руки, доки сліди їхні не загубилися в закордонних приватних колекціях. Золота обкладка піхов меча скіфського царя нині зберігається в зібраннях нью-йоркського музею «Метрополітен». Ці речі можна побачити лише на фото, зроблених на початку минулого століття. Нещодавно вчені повідомили, що знайдено ще одне священне поховання скіфської знаті — Кримський Геррос, який теж входив до складу тодішнього величезного некрополя: 70 курганів над гробницями аристократів другого після царів пласту цілих династій скіфської еліти на плато Ак-Кая, поблизу Білогірська. Науковці переконані: це нащадки царських скіфів, що жили у часи Геродота в Криму і Приазов’ї — вищої воїнської касти скіфського суспільства.

Останнім часом розграбовано вже десять курганів-скарбниць, коштовності з яких довелося виловлювати на нелегальних ринках півострова. Почати тут охоронні розкопки потрібно якнайшвидше, інакше «чорні археологи» завдадуть чергових відчутних втрат національному спадку. Досі вчені встигають збирати тільки не взяті кримінальними «щасливчиками» залишки раритетів. Сила-силенна дорогоцінних виробів безслідно зникає для вітчизняної науки і скарбниці. А скільки «скіфського золота» вивезено з Криму і всієї України офіційними установами північної сусідки без надії на повернення!

Йдеться, без перебільшення, про культурний спадок нашої цивілізації, величезні скарби вселюдського значення, мистецькі шедеври древності, народжені людською творчістю і талантом, вічні цінності. Нині майже всі вони, розшукані упродовж понад двох століть, починаючи з найперших, зберігаються в Ермітажі, де й сьогодні становлять серцевину усієї грандіозної кримської колекції. Включно з експонатами безцінної виставки «Золото скіфів», які після евакуації в роки другої світової війни на свою батьківщину теж не повернулися. Значну частину знайдених під час розкопок золотих та срібних коштовностей забрали до музею образотворчого мистецтва в Москві, ще чимала частка є гордістю тамтешнього Історичного музею, і лише дещиця — в Кримському краєзнавчому, який роками не спроможеться виставити залишки скіфських скарбів і нові знахідки, зібрані та підготовлені нині для загального огляду у «Золотій виставці».

У довжелезному списку «московських втрат» навіть череп Скілура, за яким знаний антрополог Михайло Герасимов реконструював зовнішній вигляд скіфського царя, так, що він повністю збігся з зображенням легендарного правителя на мармуровому барельєфі та монетах.

Не кращі справи на території Керченського півострова і його древніх міст. Керченський музей старожитностей завжди був «донором», найщедрішим постачальником шедеврів для Ермітажу, а під час англо-французької окупації Керчі в Кримську війну — раритети цієї землі текли в знаменитий Лувр. Завдяки зусиллям благодійників у Керченському історико-культурному заповіднику нині створили Золоту скарбницю. У ній зібрано золоті вироби скіфів, боспорців і античної Греції. Унікальне зібрання ще до відкриття широкому загалу стало знамените тим, що у ньому понад півтори тисячі щонайкоштовніших предметів. Навіть після багатолітнього відпливу скарбів у столиці Росії та інших країн, такою кількістю безцінних кримських експонатів, які залишилися на рідній землі, не можуть похвалитися навіть музеї з світовими іменами. Та, як і сімферопольці, керчани не можуть показати скіфські скарби відвідувачам. Хоч як це прикро, та працівники музею, котрі зберігають для держави казкові історичні цінності, «сидячи на золоті», потерпають від бідності. І цього курортного сезону замість обіцяної «родзинки» —побачення з золотом скіфів, туристів чекало чергове розчарування. Як і кримських музейних працівників, які через хронічну бідність досі не спромоглися випустити навіть каталог втрачених цінностей. Втім, як і вся Україна, з якої за останнє століття було вивезено понад 50 мільйонів(!) архівних справ, 45 млн.(!) примірників раритетних книг, 300 тис.(!) одиниць безцінних музейних експонатів, продовжуємо втрачати і сьогодні без надії на повернення.

Такі масштаби позбавлення нас історичної пам’яті, свідчень приналежності України до витоків зародження загальнолюдської цивілізації. Адже, як стверджують дослідники, саме в надрах Скіфії зароджувалася наша державність і пов’язані з нею інститути. Тож, хоча сучасні українці й не прямі нащадки скіфів, їх доба і культура залишаються помітною сторінкою нашої спільної історії. Мабуть, не випадково скіфські настінні орнаменти так нагадують вишивки русичів-українців. А відомий скіфолог, керівник цілої низки археологічних розкопок у Криму Павло Шульц, у статті «Тавроскіфська експедиція 1946 року» писав: «У високій для свого часу матеріальній і духовній культурі пізніх скіфів у Криму вдалося встановити багато нових точок споріднення з культурою стародавніх слов’ян. В особливостях скіфських городищ і жител, зокрема, у гребенях на дахах, у вогнищах для випікання паляниць, посуді, у різьбі по дереву, орнаменті, скульптурі, настінних малюнках і похоронному обряді, в якому закріпився звичай разом з дружинниками хоронити коня, знаходимо багато спільного з пам’ятками слов’янської культури, з руським, українським народним мистецтвом».

— Самі скіфи повністю щезнути під нищівними ударами нападників не могли. Залишки їх численного племені змішалися з іншими, були втягнуті в орбіту великого переселення народів і влилися у вир варварів, що, врешті, зруйнував Римську імперію. Не зникло геть і неповторне мистецтво скіфів, яке вплинуло, стало внеском у культуру епохи раннього середньовіччя не лише Східної, а й Західної Європи, — кажуть скіфологи.

— Надії, що сімферопольці все-таки прикрасять своє місто всесвітньо відомим пам’ятником історії і культури скіфів уже рівно двадцять років, — каже генеральний директор Кримського республіканського краєзнавчого музею Андрій Мальгін. Багатства городища Неаполя Скіфського не охороняє ніхто. А їх же визнано еталонними, бо дали безліч матеріалів-дороговказів для досліджень інших городищ. Якраз 10 років тому повністю припинилося фінансування і будь-які офіційні розкопки. Нині музей б’ється над пошуком помічників у справі збереження унікальної експозиції «Золота скарбниця», організації виставки дорогоцінних скіфських старожитностей, унікальних знахідок городища. Вона здатна стати сенсацією не одного курортного сезону і може принести кошти бодай на першочергове — відновлення «саркофагу» над сплюндрованим мавзолеєм скіфських царів. Враховуючи, що пам’ятник має загальнонаціональне значення, сподіваємося на підтримку відповідальних служб, зобов’язаних, врешті, перейнятися його проблемами, вирішити які без бюджетних коштів не вдасться. Та час відродження кримського Неаполя, який досі не має статусу заповідника, відсувається. За затвердженими проектами ще 80-х років передбачалося реконструювати на території городища кілька пам’ятників культури та побуту скіфів, відновити цитадельні стіни, завершити реставрацію мавзолею, відтворити скіфське помешкання з господарськими приміщеннями, спорудити музей під відкритим небом, постійно діючу виставку з кінолекторієм, демонстрацією шедеврів скіфських майстрів. Окреме приміщення планували під виставку «Скарби скіфських курганів» і діораму «Поховання скіфського царя». Та на непевний час «заморожено» затверджену урядом автономії програму розвитку музейної справи, яка передбачає і створення історико-археологічного заповідника «Неаполь Скіфський».

Крим.