Через рубрику «Освіта» звертаюся до міністра пана Кременя з питаннями про вивчення іноземних мов у школах.
Як відомо, в школах країни здебільшого вивчають англійську, німецьку і французьку. До того ж французька мова займає найменший відсоток.
Раніше на це ми не звертали увагу. Але нинішнього року мій онук після 9-го класу вступив у Чернівецький технікум залізничного транспорту. Це була велика радість для нього і для всієї сім’ї. Згодом вона потьмяніла. В онука аж сльози виступили на очах, коли дізнався, що у технікумі викладають англійську і німецьку мови. З французької немає спеціаліста. Виходить, він даремне вчив її впродовж п’яти років?
Ну, нехай Чернівці — інший регіон. Почали з’ясовувати ситуацію вдома. В нашому райцентрі в усіх міських школах вивчають англійську мову, у двох профтехучилищах, медучилищах, машинобудівному технікумі — англійську і німецьку. І тільки в п’ятьох сільських школах, серед яких дві середні — французьку мову. Отже, наші діти, вступаючи в училища, технікуми, повинні починати з нуля. Навіщо дітям такі навантаження? Навіщо викладати французьку, якщо її нема в середніх навчальних закладах? Навіщо витрачати кошти на друкування підручників?
Не забувайте, пане міністре, про специфіку сільського життя. Наші діти мають мало вільного часу. Вони працюють у полі, ходять у ліс по ягоди, гриби, щоб мати хоч якусь копійчину. І ще врахуйте безробіття дорослого населення. Тому вся наша надія на здобуття знань у школі. Мін менший онук почав вчити французьку мову з другого класу. Куди йому після одинадцятирічки податися? Хтось, може, запропонує найняти репетитора... Смішно це чути сільському жителю, який з дитинства важко заробляє на хліб.
В. АДАМЧУК,пенсіонерка.
Тойкут
Ковельського району
Волинської області.
Від ведучого
Проблема вивчення іноземних мов, яку ми вже порушували, схоже, загострюється. Щоправда, в регіонах, не в Києві. У столиці французьку мову вивчають у трьох гімназіях, ліцеї, 15 школах і школі-садку. Випускникам цих закладів є куди вступати — у Києві чекають їх принаймні три вузи, де вивчають французьку. Отже, вихід для «французів» із регіонів один — намагатися стати студентом столичних Національного ім. Т. Г. Шевченка, Лінгвістичного, Гуманітарного університетів. Якщо, звичайно, бажання збігатимуться з можливостями.
До речі, в київських загальноосвітніх закладах нині вже з першого класу (!) вивчають 24 (!) іноземні мови, з них 10 східних. І якщо дитина вчить іврит, китайську, норвезьку чи арабську, у неї не виникне проблем з удосконаленням мови у вузі. Цим опікується, зокрема, міське головне управління освіти і науки, яке прийняло програму «Столична освіта» (проект «Іноземні мови») і успішно реалізує її. Побажати цього хочеться і обласним управлінням.
А Міносвіти, зрозуміло, має максимально сприяти тому, щоб діти вивчали мову не заради галочки...