Байстрючка — так називали її мешканці Поццуолі, найбіднішої околиці Неаполя. «Зубочистка» — це слово вишкрябували на її парті, стінах туалету і навіть на дверях дому однокласники. Софі Чиколоне — так звали 15-річну дівчину, що здобула титул «Принцеса моря»...
І все це про неї — Софі Лорен. Дивлячись на цю чарівну жінку, важко уявити, що вона впритул наблизилися до свого 70-річного ювілею. Але тільки наблизилася, кругла дата ще попереду.
Секрет її таланту, везіння і краси, мабуть, так і не буде розгадано. Навряд чи 69 років тому маловідомий італійський актор пересувного театру Рікардо Чиколоне, відмовившись одружуватися з Ромальдою Віллане, бо вона народила дівчинку, здогадувався, що ввійде в історію кінематографу саме завдяки цій дівчинці. І навряд чи ті, хто сміявся над сухореброю, довготелесою і незграбною Софі, уявляли, що жінки всього світу обмінюватимуться дієтою від Софі Лорен (один ананас щодня натщесерце). І вже точно не знав продюсер, який погодився дати роль у фільмі «Африка під морями» маловідомій Софі Чиколоне тільки за однієї умови — вона візьме псевдонім Лорен, — що він вигадав не просто прізвище, а символ.
Два «Оскари», «Золота куля», «Срібна стрічка» — це аж ніяк не повний перелік її нагород. І все-таки в одному зі своїх численних інтерв’ю Софі Лорен заявила: «Якби мені запропонували зніматися в найкращому, найважливішому у світі фільмі, який, проте, міг би нашкодити моєму особистому життю — дружини і матері, я відповіла б: ні, дякую. Бо кіно — це кіно, а життя — це моє життя». Мабуть, ці дві ролі — матері і дружини — і стали головними ролями Софі Лорен. Хоча, можливо, кінокритики з цим і не погодяться.
