За останні 12—13 років іноземні інвестиції в Угорщину становили більш як 30 мільярдів євро. Мабуть, більших капіталовкладень не бачила жодна країна колишнього соцтабору.

На початку 90-х західні підприємці інвестували в угорську економіку в середньому майже 2 млрд. дол. на рік. В роки великої приватизації ці суми сягали і 4,5 млрд. дол. Останнім часом іноземні капіталовкладення зменшилися, оскільки економічна ситуація в Угорщині змінилася: істотно збільшилася зарплата, за вимогою Євросоюзу до Угорщини як до кандидата в члени ЄС скасовано низку пільг. До того ж за інвестора стали активніше боротися чехи, словаки, поляки, що мають той запас робочої сили, якого в Угорщині вже немає. Однак Угорщина залишається державою, інвестиційна політика якого гідна наслідування.

Про механізм залучення інвестицій «ГУ» розповів заступник генерального директора департаменту з розвитку економічних програм Міністерства економіки і транспорту Угорщини Ласло ЧЕРНЕНСКІ. Він очолює відділ зі стимулювання іноземних інвестицій.

Як з’ясувалося, корені успіхів на поприщі залучення інвестицій ідуть глибоко в соціалістичне минуле Угорщини. Вже в 70-ті роки в країні було прийнято низку законів, що піднімали над країною залізну завісу. Зокрема, закон, що дозволяє створювати спільні підприємства. Однак справжній інвестиційний бум почався значно пізніше — в другій половині 80-х, коли в Угорщині відбулися великі економічні реформи. При цьому головну роль відіграло те, що сама Угорщина не на словах, а на ділі демонструвала велику зацікавленість в інвестиціях. Економісти вирахували, а політики це зрозуміли і прийняли, що єдина можливість прогресивного розвитку країни — відкритися для іноземного капіталу. Було прийнято радикальні рішення, згідно з якими чи не кожне угорське підприємство мало вести зовнішньоекономічну діяльність. А держава їх активно підтримувала. У 1989 році було прийнято закон про регулювання іноземних інвестицій. У законі був перелік пріоритетних для інвестицій галузей — енергетична, телекомунікаційна, фармакологічна та інші. Але інвестувати можна було не тільки в них.

— Ми створили сприятливі умови для інвестицій завдяки тому, що швидко сформували законодавчу базу, — пояснив Ласло Черненскі. — Свою роль відіграв і угорський менеджмент, що володіє іноземними мовами. Усі зусилля було спрямовано на створення позитивного іміджу: в Угорщині з’явилося Агентство із залучення інвестицій і зовнішньої торгівлі (ІTDH), країна надала ліберальні умови в оподатковуванні. Простіше кажучи, на конкурсі привабливості для інвестора Угорщина завжди старалася зайняти перше місце. Зайняла його. І, я думаю, вона дотепер залишається першою.

— Які в Угорщині є податкові пільги?

— Перед вступом до ЄС ми скасували низку пільг. Нинішня система підтримки капіталовкладень полягає в тому, що великий інвестор звільняється на п’ять років від сплати податку на прибуток. Великим вважається інвестор, що вкладає понад 10 млрд. форинтів (близько 40 млн. євро) і створює більш як 500 робочих місць. Однак, якщо інвестор бажає освоювати економічно відсталі регіони з високим ступенем безробіття, то там великим вважається капітал у 5 млрд. форинтів. Відповідно інвестор у цьому регіоні зобов’язаний створити не менш як 300 робочих місць.

— Чи вважають угорці, що інвестори наживаються на них?

— Майже чверть угорського населення працює в іноземних фірмах і СП. Для багатьох із них відкривається можливість міжнародної кар’єри. Вони працюють над підвищенням професійного рівня. Але частина населення — це здебільшого люди старшого віку — незадоволені ліберальною економікою: скоротилося близько мільйона робочих місць. Свою втрату роботи багато хто так чи інакше пов’язує з приходом інвестора. Ми справді чимало втратили. Але ми втратили б ще більше, якби не пішли шляхом лібералізації.

— Чи були в Угорщині великі скандали або судові розгляди, пов’язані з корумпованістю чиновників, які перешкоджають діяльності іноземних інвесторів, вимагають у них гроші?

— Відкритих, публічних скандалів не було. До неї входять найбільші інвестори. Вони напряму спілкуються з урядом, і він прислухається до їхніх порад чи скарг. 

За минулі роки в Угорщині багато разів змінювався уряд, але офіційна позиція Будапешта залишалася незмінною: «Ми раді будь-якому капіталу». При цьому основна вимога до інвестора — виконання ним угорських законів і дотримання правил конкуренції.

Ви запитаєте, чому Україна не скористається досвідом сусідів, рівень життя яких уже разюче відрізняється від нашого? На це питання глава торгово-економічної місії при Посольстві України в Угорщині Михайло Товт дав цілком відверту відповідь: «Інтерес до залучення інвестицій у нашій країні не домінує»...