Цього тижня Оксана
Забужко відсвяткувала свій ювілей — поки що скромніший, аніж її письменницька слава. А трохи раніше, на Форумі видавців у Львові, презентувалася книжкова серія «Інший формат» видавництва «Лілея-НВ». Це монологи відомих літераторів. Одна з книжок серії присвячена їй, і там пані Оксана каже про себе: «Я — привід для того, щоб людина через мене вербалізувала якісь свої внутрішні проблеми і комплекси. Якщо якийсь текст є гнівною і обуреною рецензією на О. Забужко, то Оксана Забужко тут ні при чому, це їхні проблеми».
Це одразу й проілюстрував хтось із гостей форуму — на презентації нової книжки «Сестро, сестро» Забужко отримала записку: «Для чого ви живете?» Ну й запитаннячко! Автор записки явно сам для себе хотів з’ясувати, для чого йому жити на білому світі.
На форумі видавництво «Факт» репрезентувало низку її книжок. Тут жодного автора не купували отак — не гортаючи, не питаючи про ціни: «Дайте все, що у вас є!». Якби пані Оксана не написала нічого, окрім блискучого провокативного дослідження «Шевченків міф України», місце в нашій літературі їй було б забезпечене. А ще ж роман «Польові дослідження українського сексу» — шість перевидань лише в Україні, переклади, успішне просування на ринку...
Часом у нас порівнюють Забужко із Марініною. Цікаво, що російські видавці кажуть своїм модним співвітчизницям: от якби ви писали російською так, як Забужко українською!
Сама Забужко теж «порівнює», але по-своєму. Цитую «Інший формат»: «Треба було аж-аж цієї російської (книжкової) навали, щоб хохли почали якось щось видавати і розуміти, що з усього можна мати якийсь прибуток. Український письменник може заробляти так само, як російський, польський, німецький. Але чому ти не ставиш умови? Чому ти себе так низько цінуєш? Ця вічна українська закомплексованість, вічна зашуганість...»
Чи матиме успіх нова книжка «Сестро, сестро»? Принаймні читацький шок — неминучий. Бо нас запрошують увійти в світ, куди літератори не часто зазирають: абортована дитина — незреалізована українська доля. Як каже Забужко, писати можна і треба про все. Немає табу, окрім одного: не бреши...
Львів.
