11 вересня ц. р. у Верховній Раді відбувся день уряду. Проаналізовано ситуацію в аграрно-промисловому комплексі. В обговоренні взяв участь і народний депутат України Олександр ШевЧенко, виступ якого пропонуємо вашій увазі.
Проблема, яку сьогодні обговорюємо на дні уряду, дуже гостра. Тому думаю, що треба традиційне «Хто винен?» більше змістити в бік «Що робити?».
Я підтримую наголошені в доповіді Івана Кириленка слушні для селян важливі питання пошуку можливостей надання додаткових коштів, формування регіональних фондів зерна, прискорення розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування тощо. Чергова постанова КМ від 24 липня 2003 р. №1150 підтверджує це.
Народні депутати знають, що конкретна допомога від Прем’єр-міністра України Віктора Януковича, уряду — не гучні виступи в засобах масової інформації, а реальні дії, які протиставляються сучасним надзвичайним умовам, спричиненим стихійним лихом.
Керівник господарства «Дружба» Покровського району Дніпропетровської області Герой України І. Копичай каже: «Хоч як важко буде, але селяни в основному старатимуться провести посівну осінню компанію якісно і вчасно. Про це свідчить робоча обстановка в регіонах. Зокрема, у Дніпропетровській області. І хоча чи не найстрашнішим сьогодні є те, що в дефіциті навіть не посівний матеріал».
Наприклад, потреба Дніпропетровщини в насінні озимих — 126 тис. тонн. З державного резерву фонду області виділено частину зерна. Але запропоновано складний механізм його одержання.
Для надання дійсної допомоги агропромисловому комплексу потрібно негайно розв’язати фінансові питання перед осінніми польовими роботами, бо у грудні та й листопаді навіть великі гроші істотно не вплинуть на стан справ у сільському господарстві. Треба скоротити час від прийняття рішення до фактичного надходження коштів до товаровиробників.
А тепер про страшніше. Різкий скачок цін на пально-мастильні матеріали — це черговий зашморг для товаровиробника і нова сходинка до зубожіння селян. Про це не говорять тільки ледачі, цього не чують тільки байдужі. Керівники господарств, від присадибного до кількатисячгектарного, пропонують з допомогою закону, без усякого адміністративного регулювання відкрити кордон для ввезення для потреб села світлих нафтопродуктів російського виробництва без мита і ПДВ. Чомусь у всьому світі ціни на нафту зменшуються, Росія навіть передбачає в разі потреби залучити кошти федеральних резервів. А в нас ціни зростають.
Слід розробляти нову сприятливу для селян схему розрахунків з «Украгролізингом», з тим щоб агроформування сплатили заборгованість в основному з урожаю 2004 року, збільшити пільгову частку погашення вартості вітчизняних машин за рахунок бюджету. Бо одні сільгосппідприємства беруть техніку в лізинг, а інші платять за неї.
Група авторів законопроекту не хоче ввійти в історію, як римський сенатор, який постійно твердив: «Карфаген має бути зруйнований». Аграрники України хочуть, щоб парламент нинішнього скликання увійшов в історію відміною драконівського закону про вивізне мито на соняшник, створивши справедливі цінові ринкові відносини між товаровиробником і переробником. Особливо в цьому році, коли буде профіцит соняшнику. Настав час витягти відповідний законопроект з-під сукна і прийняти з нього позитивне рішення. Це позиція не тільки товаровиробників, а й значної кількості депутатів.
У тваринництві назріває така сама кризова ситуація, як і на ринку зерна. Якщо сьогодні держава не повернеться обличчям до цієї галузі, то потім не допоможуть жодні кадрові зміни ні в центрі, ні на місцях, бо будуть потрібні довгі роки і ще більші гроші. Вже тепер потрібно розв’язувати питання збереження племінної бази за рахунок матеріальної підтримки, збільшити дотації на продукти тваринницького походження, про фуражне зерно і комбікорми потурбуватись так, як і про продовольче зерно. Особливо звернути увагу на допомогу присадибним господарствам населення, тваринництво яких становить 60—70 відсотків загального виробництва продукції. До речі, із зазначених питань є конкретне доручення уряду.
Тоді і в тваринництві, з допомогою і дій уряду, з’явиться додаткова економічна основа для подолання кризової ситуації.
Бо не всі господарства мають такі потенціали, як господарства «Зоря» Рівненської області, «Агро-Союз» Синельниківського району Дніпропетровської області, «Світанок» Васильківського району Київської області.
І нарешті останнє. Програми всіх партій, зокрема і Аграрної, наголошують на доцільності створення соціально-побутових умов для селян. Очевидно, вже настав час потурбуватися нам про сільські об’єкти соціальної сфери. За рахунок бюджету 2004 року нарешті завершити передавання клубів, шкіл, дитячих садків, лікарень, бібліотек до сільських і селищних рад, створити нормальні умови для їх роботи. Ці та інші проблеми треба вирішувати не навздогін, а вчасно, пам’ятаючи відоме народне прислів’я: працювати добре набагато легше, ніж працювати погано.
