Днями відбулися Х з’їзд УСПП та ІІ з’їзд Федерації роботодавців України. Йшлося про конкретні кроки економічного зміцнення нашої держави. Про це сьогодні розповідає президент УСПП, глава Федерації роботодавців Анатолій КІНАХ.

Не опоненти — партнери

Український союз промисловців і підприємців є здоровою, прагматичною, відповідальною силою. Його головна мета — формування сучасної ефективної економіки, створення умов для гідного життя громадян, сприяння достойній інтеграції України в європейський, світовий економічний і політичний простір на основі принципового захисту національних інтересів, вітчизняного товаровиробника. Дуже актуально нині, що УСПП сповідує не лише принципи зміцнення економіки та розбудови громадянського суспільства, а й найважливіші для життя нинішнього та майбутніх поколінь цінності справжнього патріотизму, моралі, працьовитості.

В УСПП входить 38 тисяч членів — суб’єктів господарювання усіх регіонів і сфер економіки України, що виробляють майже 80 відсотків національного валового внутрішнього продукту. Заради ефективної можливості впливати на соціально-економічну політику здійснюються заходи з відпрацювання дієвих механізмів взаємодії Союзу з органами законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів. Ми ініціюємо в Верховній Раді України створення міжфракційної депутатської групи промисловців і підприємців. Її мета — більш тісна організація взаємодії з фракціями, групами і базовими комітетами в парламенті.

Ми підготували ще одну ініціативу, і проситимемо підтримки у Президента України: проекти рішень, які ініціюються в структурах влади і впливають на умови промислової, підприємницької діяльності, соціального захисту громадян, мають проходити обов’язкове погодження з експертами, професіоналами Союзу промисловців і підприємців, Федерації роботодавців України.

УСПП уклав угоди про співробітництво з низкою органів виконавчої влади — Державною податковою адміністрацією, Антимонопольним комітетом України, Фондом державного майна України, Національним банком України, Міністерством промислової політики, Держпідприємництвом та іншими. Договори про співпрацю між РВ УСПП і територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади укладено практично у всіх регіонах.

Окремо слід відзначити роль УСПП в ініціюванні публічної дискусії з різноманітних питань соціально-економічного розвитку. Так, на обговорення широкої науково-економічної громадськості було винесено питання набуття членства України в СОТ, детінізації економіки, запобігання санкцій FATF, розвитку банківської системи, удосконалення грошово-кредитної, інвестиційно-інноваційної політики тощо.

За останній період Український союз промисловців і підприємців істотно змінив вплив на всі складові життя держави. На базі кадрового, інтелектуального потенціалу УСПП почали працювати дуже важливі інституції, які набувають авторитету і за межами України. Створено Федерацію роботодавців України, яка разом з УСПП втілює в життя принципи цивілізованого соціального партнерства.

Національний комітет Міжнародної торгової палати також поступово виходить на рівень масштабної роботи із захисту інтересів українських товаровиробників, експортерів на світових ринках. Висока ефективність діяльності УСПП на міжнародній арені викликає авторитет і довіру і у представників ділових кіл, і найвищих посадових осіб різних держав світу.

Як відомо, значною мірою саме завдяки зусиллям УСПП в Україні почала працювати система взаємовідносин влада—роботодавці—профспілки. УСПП як найбільше об’єднання промисловців і підприємців брав найактивнішу участь у переговорах з соціальними партнерами, підписанні Генеральної угоди тощо. Програмні засади УСПП стали основою розділу Генеральної угоди стосовно розвитку виробництва та забезпечення продуктивної зайнятості. Прийнято Закон України «Про організації роботодавців», який визначає правові основи їх діяльності. Нині організації роботодавців створено практично у всіх регіонах України та у більшості галузей економіки.

Заради добробуту

Промисловці, підприємці і роботодавці багато зробили для того, що в Україні в останні роки зберігається тенденція економічного зростання. За три роки реальний приріст ВВП становив 20,9%. Обсяги промислового виробництва протягом 2000 — 2002 років збільшилися на 38,4%, продукції сільського господарства — на 23,3%.

Важливим чинником позитивної економічної динаміки стало істотне випередження (порівняно з ВВП) темпів зростання реальних доходів населення. У 2002 р. вони підвищилися на 21,2%. За три останні роки на 39,7% збільшилася реальна заробітна плата, зокрема у 2002 р. — на 18,4%. Однак, попри формально благополучні макроекономічні показники, у країні залишається велика кількість системних проблем. Бракує ефективних структурних зрушень, перспективних програм цілеспрямованого, системного характеру, пов’язаних із стратегічним плануванням.

Процес удосконалення податкової системи в Україні відбувається досить повільно та певним чином хаотично. На жаль, збільшується податкове навантаження на галузі економіки, які є стабільними платниками податків, постійно нарощують обсяги виробництва. Так, за постановою уряду від 22.04.2003р. № 557 встановлено норматив відрахування до спеціального фонду державного бюджету державними, казенними підприємствами та їх об’єднаннями частини прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році у розмірі 15% обсягу чистого прибутку.

Фіскальне спрямування цього кроку є очевидним і небезпечним і для підприємств, і для економіки загалом, оскільки кількість промислових підприємств, що працюють збитково, становить майже 50%. Відволікання оборотних коштів підприємств у значних обсягах разом із високим податковим навантаженням та моральним і фізичним зносом основних виробничих фондів може призвести до неритмічної роботи підприємств, а у деяких випадках — до повної зупинки виробництва. Це також негативно позначиться на реалізації інноваційно-інвестиційної моделі розвитку. Внесення підготовлених ще торік змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зниження податку на прибуток з 30 до 25%) та прийняття Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб» (зниження ставки до 13%), які наберуть чинності з 2004 року, є лише першими кроками податкової реформи. Необхідно у стислі терміни підготувати зміни до законодавства в частині зменшення нарахувань на фонд оплати праці, що спрямовуються до соціальних фондів, за одночасного збереження передбачених законодавством соціальних гарантій.

Промисловців, підприємців і роботодавців дуже турбує проблема податку на додану вартість. Ми підтримали вето Президента країни на закон, який прийняла Верховна Рада. Річ у тім, що він практично не вирішував тих системних проблем, які криються і у ставці, і в методах адміністрування ПДВ. Скажемо прямо: сьогодні податок на додану вартість руйнує вітчизняну економіку і фінансовий стан підприємств. По-перше, потрібно вирішити болюче питання вчасного відшкодування від’ємного сальдо. Зрив термінів відшкодування означає безвідсоткове кредитування державного бюджету з боку платників податків на мільярди гривень. Це дуже знижує конкурентоспроможність експортерів, а коли мова йде про підприємства зі спільним капіталом — негативно б’є і по інвестиційному клімату в Україні. Нам необхідно розібратися з методами нарахування ПДВ —розрахунковим і касовим. В умовах ізольованості підприємств України від кредитних ресурсів використання так званого розрахункового методу, тобто зобов’язання платити податок раніше, ніж фінансовий ресурс з’являється на розрахунках підприємств, абсолютно неприпустимо. Ми працюватимемо над тим, щоб відшкодування від’ємного сальдо з ПДВ відбувалося безпосередньо через Державне казначейство України.

Базовим принципом законодавства, який УСПП відстоює в процесі удосконалення податкового законодавства, є збереження і удосконалення спрощеної системи оподаткування малого та середнього підприємництва. Ми переконані, що треба зосередитися не на реалізації короткотермінових «пожежних» заходів з наповнення бюджету, а на завершенні процесу удосконалення податкового законодавства, створення сприятливих умов промисловості та підприємницької діяльності, системних дій проти контрабанди, тіньової економіки тощо.

Пошуки власного шляху

Грошово-кредитна сфера — чи не найслабкіша ланка української економіки, що не відповідає не тільки вимогам ЄС, а й сучасному рівню економічного розвитку України.

Досі переважає кредитування банками видів економічної діяльності зі швидким обігом коштів, що мають короткий виробничий цикл. Основний споживач банківських кредитів — оптова та роздрібна торгівля (майже 40% від усіх кредитів, наданих в економіку), тоді як в обробну промисловість спрямовується приблизно 30%, а в сільське господарство — менше 10%. Для кредитної підтримки інвестиційно-інноваційної моделі розвитку країни необхідні інші пропорції.

Фактично відсутні інструменти довгострокового рефінансування, які давали б банкам змогу вирішувати стратегічне завдання — спрямовувати кошти на реалізацію довгострокових інноваційно-інвестиційних проектів (частка довгострокових кредитів становить лише третину), що значною мірою зумовлено і неготовністю банків надавати великі й довгострокові кредити, і відсутністю реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а отже, високими кредитними ризиками. Кредитні ставки комерційних банків усе ще майже втричі перевищують облікову ставку НБУ. Ми працюємо разом з Національним банком України в складі спільної аналітично-експертної групи і намагаємося ліквідувати ті деформації, які є в економіці й у фінансовій системі. Потрібно створювати умови для підвищення капіталізації банківської системи, шукати рішення з концентрації банківського і промислового капіталу. Необхідне вдосконалення законодавства про банки і банківську діяльність, промислово-фінансові групи, страховий бізнес. Головна мета — підвищення конкурентоспроможності та ефективності української економіки. Сьогодні ми повинні розглядати кожний якісний показник у нерозривному зв’язку з тим, що робиться навколо нас. Ринкова економіка та інтеграція передбачають передусім жорстку конкуренцію.

Приєднання до СОТ — впливової організації, яка об’єднує 145 країн світу, не може бути самоціллю. Кожен крок процесу має бути максимально наближений до інтересів вітчизняного товаровиробника, передбачати зміцнення його позицій і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках. Він має бути технічно та економічно обґрунтованим і підкріпленим комплексом заходів зі зниження ризиків. Нині ми бачимо непрозору, закриту діяльність. Ні керівники регіонів, ні обласні державні адміністрації, ні керівники підприємств, менеджери і навіть деякі міністри уряду не знають і умов та економічних обґрунтувань вступу в СОТ. На жаль, ми не завжди вміємо захищати інтереси власних підприємств. Сьогодні практично руйнується ВАТ «Іскра» у Львові. Цей ламповий завод, який є природним монополістом, має дуже серйозні можливості з нарощування експорту і забезпечення внутрішніх потреб.

Замість його підтримки влада відкриває внутрішній ринок для аналогічної продукції з сусідніх держав, чим створює умови нерівноправної конкуренції. Як наслідок — підприємство практично на 30% знижує обсяг виробництва. І це в той час, коли у Львівській області майже 100 тисяч безробітних! Чи відповідає така політика національним економічним інтересам України?

Потрібна надійна підтримка

На нашу думку, необхідно підсилити політику державного протекціонізму, яка дуже ефективно використовується всіма розвиненими державами, є важливим чинником конкурентоспроможності національної економіки. Йдеться не про створення пільг, а про ефективні ринкові механізми, стимули розвитку власної економіки, власного товаровиробника.

Важливо змінювати менталітет тих, хто працює в структурах влади. Якщо чиновник приймає рішення, яке йде всупереч інтересам українського підприємництва, української компанії, він повинен поставити жирний хрест на своїй подальшій кар’єрі. Він посягає на робочі місця, економічний потенціал держави, її конкурентоспроможність!

Ми формулюємо свою позицію як економічний націоналізм. Він лежить в основі політики кожної розвиненої держави. Україні, молодій незалежній державі, треба дуже швидко вчитися використовувати такі сучасні механізми. Бо від цього залежатиме і майбутнє, і економічний потенціал, і місце держави в світі. Якщо ми дозволимо собі вступити в СОТ з неприйнятим податковим кодексом, з невирішеними проблемами грошово-кредитної і банківської системи, з несприятливими умовами розвитку малого і середнього бізнесу, то втратимо тисячі й тисячі робочих місць, навіть цілі сектори, галузі економіки.

Розвиток малого і середнього бізнесу — питання принципово важливе для України. Це не тільки ефективне джерело створення робочих місць, це й дуже серйозний чинник формування середнього класу, який є основою стабільності та політичного розвитку України. Коли людина не йде на біржу праці, а за рахунок власного інтелекту та професіоналізму робить спробу створити свою справу, щоб забезпечити себе, свою родину, дати роботу іншим, сплачувати податки, така людина має користуватися величезним статусом у суспільстві, мати надійну підтримку з боку держави.

Останнім часом в законодавстві України відбулися деякі позитивні зміни, особливо з питань дерегуляції. Однак нас дуже турбує те, що в колах підприємців, платників податків називається «державний рекет». В Україні виникла серйозна проблема. В законодавчій системі оподаткування ті чи інші збори не передбачені, а в реальному житті вони існують — на основі підзаконних актів, інструкцій тощо. Велика кількість різноманітних інституцій, пожежні, санітарні, митні служби встановлюють тарифи за свої послуги і у такий спосіб істотно погіршують умови підприємницької діяльності, фінансові результати роботи підприємців. Це абсолютно неприпустимо. Тому ми маємо намір зробити перевірку — взяти декілька згаданих тарифів і також, як це робить Антимонопольний комітет з природними монополіями, подивиться на структуру їх собівартості. За нашими даними, їхні тарифи в десятки, сотні разів перевищують реальні витрати.

За 12 років існування нашої держави ми накопичили величезний досвід. Цей досвід є болючим, із втратами. Настав час, щоб наш інтелект та високий професіоналізм, які, до речі, визнає цілий світ, запрацював на сталий ефективний розвиток України.