Депутат «свій»,якщо помітні результати його роботи

— Скажу відверто — повітряних замків я не обіцяв. Обіцяв чесно виконувати свої обов’язки і ставитися до округу як до рідного. Тим більше, що він для мене не чужий: я народився в селищі Новгородське шахтарського міста Дзержинська.

За рік у мене на особистому прийомі побували більш як 500 осіб. Багато хто звертається письмово. У кожному з міст і районів, які входять до виборчого округу, діє громадська приймальня. Невблаганна статистика свідчить, що найбільше хвилюють виборців питання соціального захисту. Відразу хочу зазначити, що, вникаючи в ті чи інші проблеми, я намагаюся свої дії погоджувати з депутатами обласної ради, міськими головами, головами районних адміністрацій.

Другий рік поспіль благодійний фонд «Донбас-2000», створений, до речі, з моєї ініціативи, реалізує в окрузі довгостроковий проект «Добро без кордонів». Приміром, наприкінці червня цього року з Донецька до Відня вилетіли 19 ветеранів Великої Вітчизняної війни, що визволяли це місто у квітні 1945-го. Я не міг залишитися осторонь цієї воістину шляхетної акції, адже четверо ветеранів проживають на території саме мого округу. Можливість відвідати місця бойової слави одержали — Петро Антонович Овчаров і Микола Іванович Рижков (Дзержинськ), Борис Федорович Климов (Красноармійський район) і Валерій Миронович Миронов (Новогродівка).

Турботу фонду «Донбас-2000» постійно відчувають не тільки люди старшого віку, а й підростаюче покоління. Торік 50 дітей, позбавлених батьківської опіки, змогли відпочити на Азовському морі. А цього літа ця цифра подвоїлася: путівки до моря отримали обдаровані діти округу.

Хрест на Дзержинську ставити зарано

Чимало зусиль доводиться докладати для розв’язання проблем промисловості, сільського господарства, будівництва і паливно-енергетичного комплексу. Прикладів таких можна навести багато. Донедавна державна холдингова компанії «Селідоввугілля» була, якщо чесно, «лежачим» підприємством, з величезним комплексом проблем: неплатежі, недолуге керівництво, прохолодне ставлення міністерства саме до цього холдингу... Ще більше посилила негативні процеси торішня аварія на шахті «Україна». Приємно, що нині вугільне об’єднання, що стояло на межі краху, почало підніматися. Допомогли зусилля міського голови Селідового Віктора Ремізова, нового генерального директора Анатолія Сабиніна. Прийшли інвестиції, видобуток вугілля зростає, з’явилися непогані перспективи. Добре працюють збагачувальні фабрики міста, чого не було раніше.

Не менше проблем і в інших містах. Дзержинськ, Горлівка і Єнакієве — це Центральний район Донбасу. Тут свої особливості — оскільки працюють найстаріші шахти — видобуток ведеться на глибині 1000 метрів і більше, шари крутого падіння, небезпечні щодо раптових викидів. Багато років поспіль точаться розмови про об’єднання всіх шахт Центрального району в одну структуру. Либонь, комусь це дуже потрібно, у цьому є чийсь суто економічний інтерес. Спочатку передбачалося, що центром буде Горлівка. Потім — Єнакієве. І ніколи не називали Дзержинськ, хоча «Дзержинськвугілля» працює краще за інші, а його генеральний директор Дмитро Житльонок — керівник від Бога, гірник-професіонал, що вміє організувати людей.

Упевнений: якщо об’єднання шахт Центрального Донбасу коли-небудь відбудеться, на Дзержинську можна буде поставити хрест. Залишаться дві найкращі шахти, інші неминуче закриють, а людей викинуть на вулицю. Для того, щоб відстояти «незалежність» об’єднання, мені вже вдалося дещо зробити, а державне підприємство «Дзержинськвугілля» довело, що здатне працювати за нормального фінансування і нормальної організації праці.

— 550 тисяч гривень буде спрямовано на газифікацію Селідового і 450 тисяч — на капітальне відновлення і ремонт систем водопостачання Дзержинська. Такі капітальні вкладення прийдуть у ці міста вперше за останні роки. За моїми відомостями, половина коштів, призначених для виборчих округів, на рахунок обласної держадміністрації з держбюджету вже надійшла. Звичайно, я стежитиму за витрачанням цих коштів, щоб усе до копійки було використано за призначенням. Розтринькувати їх не дозволю: занадто вже важко вони дістаються.

Майже три мільйони гривень виділено з коштів Укравтодору на будівництво і утримання доріг загальнодержавного значення на території мого округу. Спочатку ця сума була вдвічі менша, але після мого безпосереднього втручання і обстоювання інтересів виборців фінансування збільшено.

Уже зараз разом з мерами міст і головами райдержадміністрацій плануємо витрати 2004 року. Потрібно виділити кошти на об’єкти капітального будівництва міста Новогродовки, Красноармійського і Ясинуватського районів. Потреби, звичайно, у десятки разів більші за виділений мільйон. Але і його потрібно освоїти з найменшими втратами і максимальною ефективністю.

— Коли бюджет верстають з позиції «латання дірок», звичайно, завжди знайдуться незадоволені, скривджені галузі.

Нерідко мої колеги посідають позицію: «Я розумію проблеми інших територій, але моя найубогіша, тому мені дайте, будь ласка, якнайбільше». У кого можливостей більше, той намагається якимось чином потягнути ковдру на себе.

Переконаний, що бюджет має бути спрямований не тільки на розв’язання соціальних питань, а й на розвиток економіки. Тому, якщо думатимемо тільки про споживання, то ніколи цей бюджет не зберемо. Держава повинна інвестувати гроші в економічні програми, які в майбутньому дадуть ефект і виведуть країну до нових можливостей.

Бюджет 2004 року багато в чому формуватиметься і лобіюватиметься політичними групами під прицілом президентських виборів. Я в цьому не маю сумніву. Нинішній уряд намагатиметься знайти всі можливі компроміси, але зробити це йому буде непросто.

— Ну скільки «донецьких» прийшло в парламент у квітні 2002-го? 23 депутати по мажоритарних округах, і 5-7 — «списковиків». Разом — 30 осіб. Образно кажучи, це далеко не контрольний пакет, хоча ми зробили максимум можливого.

Прем’єр-міністром колишнього главу Донецької облдержадміністраціі Віктора Януковича призначено тільки наприкінці листопада минулого року. І в цьому велика заслуга нашої фракції, яка висунула його на цю посаду. Більше того, нинішній уряд також не донецький, а коаліційний. Не дуже-то легко керувати віце-прем’єрами і міністрами, що прийшли до уряду за квотами фракцій і груп. Відповідно вони підкоряються, з одного боку, — прем’єрові, а з другого — політичним силам, що їх висунули. В результаті уряд нагадує улюблений в народі салат «олів’є». І якщо Кабміну вдається щось робити, то це — особисті досягнення Віктора Януковича.

Що дав народу України новий уряд? Подивіться: цього року вперше виконано реальний державний бюджет. І в першому півріччі — з профіцитом 1 млрд. 692 млн. гривень, що дало змогу урядові використовувати ресурс бюджету як основне джерело погашення державного боргу. Усе роблять для людей. Збільшуються доходи населення, підвищується життєвий рівень, зростає ринок споживання, населення стає платоспроможнішим.

Поки що це не дуже помітно. Але коли я потрапив у Київ, для мене стало просто одкровенням умиротворення в міністерствах і взагалі в уряді. Люди розв’язували особисті питання, прикриваючись державними програмами. Нікого не цікавили регіональні проблеми. З приходом В. Януковича ситуація змінилася докорінно. Відбуваються кадрові зміни, розробляються і реалізуються соціальні програми. На жаль, не все робиться так швидко, як хотілося б.

Але те, що наш прем’єр-міністр почувається впевнено і володіє ситуацією, це вже показник сили.

Громадяни України поступово переконуються, що уряд працює не на Донбас, як це йому приписують злі язики, а займається конкретними загальнодержавними програмами. Настав час перестати говорити про те, наскільки Янукович «донецький». Він — український політик!

— Головна причина, безумовно, об’єктивна — погодні умови. Спочатку посуха, потім надлишок дощів. Але є безліч і суб’єктивних причини. Раптом виявилося, що в країні ніколи не було зернового балансу. Тобто, існувала якась віртуальна статистика: усі звітували лише для того, щоб утриматися на своїх губернаторських і міністерських посадах. Іноді занижували обсяги, щоб приховати частину врожаю у своїх корисливих цілях. Але справжнього балансу не було.

Торік урожай зібрали менший, аніж задекларували, а на експорт відправили зерна більше і за дуже низькими цінами. Трейдери, відповідно, спочатку нажилися, задешево скуповуючи зерно в селян, а вдруге — на непорядних схемах під час його експорту. А їхні доходи пішли в тінь.

Постає запитання: де при цьому були глави адміністрацій? І де було Міністерство АПК? Чому віце-прем’єр, що курирує цю галузь, і відповідальні особи на місцях не контролювали ці процеси? Звалити усе на одного Козаченка... Так, якщо він винний, має бути покараний. Але ж він не сам відповідає за сільськогосподарську галузь.

Третій аспект — політичний. Комусь було дуже вигідно розіграти карту, спрямовану проти нинішнього уряду, а конкретно проти прем’єр-міністра. І якби дії Кабміну не були вчасні й точні, можливо, це й удалося б.

— Комунальне господарство — чи не найбільший головний біль. Глобальна реформа тут давно назріла, і причин тому кілька. По-перше, розвал і безгосподарність. Величезна кількість зловживань, багато некваліфікованих працівників у цих службах. Більше того, ця сфера істотно відстала від ринкових перетворень і нині продовжує жити за соціалістичними вимірами, а призначати тарифи і збирати платежі намагається за вимірами капіталістичними.

Цей гордіїв вузол треба розрубати. Слід активніше починати приватизацію комунальних об’єктів. Якщо держава працюватиме разом з ефективними власниками, там швидко наведуть порядок. Переконаний, у комунальній сфері — реальні гроші.

З другого боку, за останні роки багато людей, прикриваючись фінансовими проблемами, перестали платити за комунальні послуги. І продовжують не платити, навіть за нормальних заробітків. Це також серйозна проблема.

Тут потрібна комплексна реформа. Сподіваюсь, що ця робота на ІV сесії активізується, а я братиму в ній щонайактивнішу участь.

— Як член Комітету ВР з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв’язку, я вніс низку пропозицій до законопроектів «Про зв’язок» і «Про податок з фізичних осіб», у новий Цивільний кодекс. Став одним зі співавторів проекту закону «Про телекомунікації». Зараз з моєї ініціативи Донецька дирекція «Укртелекому» разом з моїми помічниками готують засідання «круглого столу» з проблем телефонізації області, де я обов’язково торкатимусь питань мого округу.

Оскільки я — єдиний представник у комітеті від Донецької області, як член підкомітету з питань авіації, допомагаю на державному рівні становленню державної авіакомпанії «Донбас». Нещодавно разом с представником Харківського авіаційного заводу побував на авіасалоні у Франції, де наші авіатори уклали договір на виготовлення 12 літаків. Це, звичайно, великий успіх для України.

— Мені імпонує, що віднедавна, після того як було створено Державну туристичну адміністрацію України під керівництвом Валерія Цибуха, про туризм заговорили як про галузь. Галузь, яка в умовах нашої країни, нашого клімату, визначних пам’яток може приносити величезні гроші — і в бюджет, і населенню.

Але для цього потрібно вирішити ряд серйозних питань. По-перше: кожен українець — чиновник, бізнесмен, пересічний громадянин — має перейнятися патріотизмом і рекламувати наші можливості як усередині країни, так і за рубежем.

По-друге, необхідна Національна програма з державним фінансуванням розвитку туристичної галузі.

Хіба нормально, що Туреччину в наших ЗМІ рекламують більше, ніж Україну? Настав час ростити своїх фахівців найвищого рівня. Учити людей, відправляти в найкращі туристичні зони, обирати найздібніших, вкладати в них кошти — це все повернеться потім сторицею.

Потрібно усвідомити для себе, що Україна за європейськими вимірами — дуже велика країна, у центрі Європи, на перетині багатьох шляхів і маршрутів. Ми можемо на цьому непогано заробляти. Але такою ідеєю повинні перейнятися всі. І я готовий у парламенті бути ініціатором, лобістом усіх цих програм. Переконаний, це — один із напрямків серйозного майбутнього для нашої країни.