Ніна Карпачова: «Я залишаюся поза політикою»

І все ж утворення інституту Уповноваженого, першого органу з захисту прав і свобод, поклало край свавіллю і безконтрольності багатьох чиновників, зокрема в правоохоронних органах і у владних структурах усіх рівнів. Не дивно, що ті ж таки чиновники в період становлення структури продемонстрували казкове уміння слухати і не чути, дивитись і не бачити. Я не назвав би це тихим саботажем — він рано чи пізно припиняється. А відверте, часом цинічне ігнорування інституту Омбудсмана триває.

Пригадайте: дев’ять місяців не відкривали фінансування, два роки не надавали приміщення, а отже, в найтяжчий період формування органу доводилося працювати у жорсткому режимі, в умовах, схожих на польові. Та вже за рік Уповноважений і його команда заявили про себе на весь світ.

«Ви за рік зробили те, що ми робили протягом десяти років, — зазначив у травні 1999-го президент Європейського інституту Омбудсмана Антон Канеллас. — І сьогодні ви зусиллями 30 працівників виконуєте удвічі більший обсяг роботи, ніж наші 100 співробітників».

Це визнав саме той шановний пан, у якого викликала велику тривогу і здивування позиція керівників держави щодо новоствореного інституту Уповноваженого.

Нині до нашого Омбудсмана за досвідом їдуть з Європи і Азії, його діяльність високо цінують в колисці світового омбудсманства — Королівстві Швеція, а на рідній землі чиновники ніяк не вилікуються від короткозорості і глухоти.

— На жаль, до цієї парадоксальної ситуації в Україні вже звикли. Скажімо, Омбудсман має право безперешкодно зустрічатися з Президентом, Прем’єр-міністром, Головою Верховної Ради і Генпрокурором. Та для мене є проблематичним потрапити до цих керівників.

— Не сумніваюсь. Хоча, справедливості заради, треба визнати: Президент відстежує діяльність Уповноваженого і вживає заходів після моїх заяв, звітів тощо. Так було, зокрема, після моєї поїздки на Кубу, де лікуються наші діти-«чорнобильці». Свого часу оперативно відреагував на звернення Уповноваженого стосовно визнання гуманітарною допомогою пожертвувань сім’ям загиблих шахтарів і Прем’єр-міністр.

— Не почув. Перед тим, як виступити на виїзному засіданні Кабміну за участю Президента (окрема розмова, як я домагалася надання мені слова), ми зустрічалися з сотнями гірників, їхніми сім’ями, тривалий час вивчали ситуацію на шахтах. І били, били на сполох, попереджаючи про можливі вибухи під землею. Та поки грім не вдарив, чиновник не перехрестився.

— Передусім від рівня професіоналізму юристів, економістів, журналістів, держслужбовців і техперсоналу. Він у моїх колег дуже високий. А ось фінансування структури залишилося на рівні 1998-го, причому нам рік у рік недодають 20 відсотків від запланованого. Тому ми не можемо заповнити штат офісу, де мають працювати 235 фахівців. Не можемо створити регіональні представництва Уповноваженого, що обмежує наші прагнення оперативно допомагати громадянам, як ви сказали, з найвіддаленіших хуторів.

І все ж їхні інтереси активно захищаємо.

Пригадаємо лише резонансні добрі справи. У Конституційному Суді Уповноважений захистила права мільйонів співвітчизників на відновлення знецінених заощаджень; відстояла право людини на свободу об’єднань, чим покладено край монополізму Федерації профспілок України; сприяла скасуванню недоторканності «касти недоторканних» — правоохоронців і військових начальників, чиї незаконні дії чи бездіяльність ніхто не міг оскаржити. Безкарними залишалися численні небезпечні помилки і відверто злочинні службові порушення горе-слідчих, свавільних міліціонерів і прокурорів.

Уповноважений часто підкреслює: права людини починаються з прав дитини. Вона зробила, зокрема, значний внесок у справу захисту дітей-сиріт, рятуючи їх від ділків-усиновителів. Нею порушено проблему запобігання торгівлі людьми, після чого у МВС з’явилися відповідні підрозділи, створюються програми, національна координаційна рада тощо.

Чи не завдяки лише українському Омбудсману офіційно винесено сміття з хати щодо грубих порушень прав затриманих та ув’язнених громадян, застосування до них жорстоких тортур.

Зокрема, Ніна Карпачова звернулася до суду з позовом на Львівське обласне управління СБУ і прокуратуру щодо відшкодування моральної шкоди батькам 26-річного Юрія Мозоли, закатованого у СІЗО. І виграла. Це був чи не перший у СНД виклик правоохоронцям, які змушені були визнати факти свавілля. Уповноважений разом з Комітетом ВР з питань свободи слова та інформації і Національною спілкою журналістів домоглася прийняття 171-ї статті Кримінального кодексу, яка захищає права журналістів на професійну діяльність.

Вжито низку заходів і з захисту прав людини на інформацію та вільні вибори.

— Зізнаюсь, з такими брудними виборами я ще справу не мала. Вважаю, там випробовувалися чорні технології, які можуть бути використані на президентських виборах наступного року. Вибори були під загрозою зриву, коли я поїхала до начальника міської міліції, де і поспілкувалася з силовиками. На щастя, їм вистачило здорового глузду і вони не чинили опір мукачівцям, які прийшли реалізувати своє конституційне право.

— Я пишаюся тим, що мені вдалося залишитися політично нейтральною. Повірте, багато сил прагнули втягнути мене в їхні ігри. Якби їм це вдалося, незаангажований і незалежний інститут Уповноваженого з прав людини вряд чи існував би.

— У будь-якій країні — це виконавча влада і правоохоронні органи. У нас до них приєдналася судова влада. Кожен третій автор листа до Уповноваженого скаржиться на судові рішення. Моє заповітне бажання — підняти авторитет суду. Щоб громадяни не шукали правду на чужині, а вирішували усі проблеми вдома.

— Голосування під час обрання мене вдруге Омбудсманом засвідчило: у Верховній Раді практично немає жодної політичної сили, яка не підтримувала б Уповноваженого з прав людини. Мене це надихає на плідне співробітництво з депутатами, що є найголовнішим завданням.

А зробити доведеться багато. У найближчі п’ять років потрібно внести зміни, зокрема до Цивільно-процесуального і Кримінально-процесуального кодексів, до законів України «Про міліцію», «Про прокуратуру», «Про попереднє ув’язнення».

Останній особливо не задовольняє Уповноваженого. Україна була і залишається світовим лідером із застосування арешту як запобіжного заходу. Майже 38 відсотків осіб, котрим висувається обвинувачення, суди за вимогами слідства заарештовують. Про умови, в яких утримуються обвинувачені (не засуджені, зазначте), — розмова окрема. Понад 12 тисяч громадян звернулися до Омбудсмана зі скаргами про те, що до них застосовувалися тортури. Ніна Карпачова наполягає зменшити термін затримання підозрюваного до 48 годин (нині — 72), ширше використовувати альтернативні запобіжні заходи та покарання.

— Напередодні Дня Конституції України Уповноважений з прав людини звернулася з поданням до Прем’єр-міністра України Віктора Януковича про усунення порушень конституційних прав на житло громадян, які мешкають у гуртожитках підприємств, установ та організацій.

Приводом для звернення стали численні листи громадян про порушення їхніх житлових прав, тяжкі умови проживання, а особливо — незаконні виселення.

Сімей, які зазнають порушень своїх конституційних прав на житло, налічується близько 1,5 мільйона. Загалом, за даними Уповноваженого, нині понад 2,5 мільйона сімей (у тому числі й сім’ї, які мають право на першочергове отримання квартир) гостро потребують поліпшення житлових умов.

Чинним законодавством приватизація гуртожитків і кімнат у них не передбачена. Однак, як вбачається із звернень громадян, гуртожитки нерідко стають здобиччю комерційних структур або приватних осіб, використовуються не за призначенням.

Враховуючи ці факти, я попросила Прем’єр-міністра України дати доручення про внесення змін і доповнень до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», які передбачали б приватизацію кімнат у гуртожитках, реконструкцію гуртожитків під будинки готельного типу або будинки для малосімейних з пріоритетним правом одержання квартир, їх приватизації після реконструкції тими громадянами, які, згідно з чинним законодавством, не можуть бути виселені без надання їм іншого житла.