—Наставником збірної має бути саме Олег Блохін. Так і сказав я членам виконкому, — поділився з журналістами президент ФФУ Григорій Суркіс під час представлення головного тренера національної команди. — Він — людина амбітна, для якої Україна, збірна країни — не порожній звук. Усім своїм життям Олег Володимирович довів, що має психологію переможця. Сподіваюся, що цю рису він зможе прищепити і своїм новим вихованцям. Мало того, переконаний, що Блохін зробить висновки з помилок своїх попередників...
Отже, переважна більшість членів виконкому підтримала ідею свого президента, і Олег Блохін підписав контракт на роботу у збірній терміном на три роки.
— Добре розумію, яку відповідальність узяв на себе, — сказав новий керманич головної команди країни. — Десь через тиждень, гадаю, назву людей, з якими працюватиму. Зроблю це на прес-конференції. Тоді трохи розповім про свою програму дій.
Скажу з упевненістю: незалежно від імен у збірній гратимуть лише ті, хто цінуватиме футболку збірної України й довіру, яку виявила їм країна. Тоді наша команда потрапить до фінальної частини чемпіонату світу 2006 року. А я переконаний, що ми будемо там!
Звичайно, без підтримки Григорія Михайловича Суркіса, Федерації футболу, вболівальників і преси мені буде дуже важко здійснити задумане.
Якщо раніше казав, що не знаю українського футболу, то тепер чудово розуміюся в ньому. Гадаю, що не варто критикувати людей, котрі раніше працювали зі збірною. Почнімо все з нуля.
— Чи можете назвати хоча б «чорновий» варіант команди, яка проведе товариський матч зі збірною Македонії 11 жовтня в Києві?
— Дорогу в збірну ні для кого не закрито. У ній будуть лише ті, хто добре усвідомлює, за який колектив йому довірили грати. Раніше мені було дуже прикро, коли бачив, що люди не хочуть грати в цій команді. Немає бажання, віддачі... Як на мене, насамперед треба змінити клімат у колективі.
З другого боку, всі ви бачили поєдинок проти Іспанії. Гра українських футболістів вселила певну надію. Хоча результату ми й не досягли. Однак у зв’язку з цим хочу сказати, що давно вже минув час, коли отримуєш задоволення і від гри, і від результату. Можливо, якийсь матч у майбутньому вам і не сподобається з точки зору видовищності. Але ми доб’ємося результату. І це головне. Якщо Шевченко заб’є три м’ячі, а ми все одно програємо, то кого це задовольнить, скажіть? Колектив мусить боротися тільки за перемогу!
У пресі я не раз висловлювався, що багато гравців, на жаль, не відповідають рівневі національної збірної. Хоча й чудово розумію, що вибір обмежений. Але я краще поставлю хлопчика і дам йому шанс, щоб він боровся за футболку збірної, за престиж країни.
— Ви — форвард за амплуа, та ще й який. Але і оборона в команді — вкрай важлива. Яку гру в захисті вітаєте: в лінію чи з ліберо?
— Усе залежатиме від рівня виконавців, котрі здатні чи не здатні втілювати в життя тренерські задумки. Якщо відверто, то віддаю перевагу грі в лінію — це створює щільність оборони і сприяє ефективнішому переходу до атаки. Хоча гра в домашніх матчах з трьома «опорними» оборонцями мене ніяк не задовольнить. Стосовно проблеми творення у середній лінії, то вона актуальна не лише для збірної України.
— Чи збираєтеся бувати на матчах клубів (українських та зарубіжних), в яких виступатимуть ваші підопічні?
— Безперечно, робитимемо такі перегляди. Окрім цього, прагнутиму спілкуватися і з клубними тренерами. Ті мають власну думку про гравців. Сподіваюся, що колеги з клубів зможуть мені дещо підказати.
— Ви завжди були максималістом. І на новій посаді ставитимете лише найвищі цілі?
— Я вам одразу сказав, що плей-оф — не наша мета. Ми вийдемо прямо до фінальної частини чемпіонату світу-2006. Ніколи не казатиму «мабуть», «не переконаний» тощо. Як потрапити на фінальний турнір до Німеччини — то вже інше питання.
— Чи не завадить вашому депутатству праця у збірній?
— Гадаю, що ні. Хоча чітко усвідомлюю, яке складне буде таке сумісництво.
— Може статися так, що, з огляду на наші останні «досягнення», під час жеребкування груп відбіркового циклу наступного чемпіонату світу можемо потрапити до останньої, четвертої, корзини. Чи не вплине це на вашу рішучість щодо виходу прямо до фінальних змагань?
— Я не боюся цього. Навпаки, приємніше буде виконати завдання. Якщо опинимося в четвертій корзині, то в цьому немає нічого страшного. Нагадаю вам ситуацію 1981 року. Збірну СРСР вважали тоді однією з найсильніших на планеті. А наступного року ми пережили повне фіаско у фінальній частині чемпіонату світу. Таке було також з німцями, а нещодавно з французами...
Від імені читачів «Голосу України» я побажав Олегові Блохіну успіхів. Він подякував і у відповідь передав привіт усім вболівальникам — нашим передплатникам.
