Барахолка: обновки з обносків

Київська область.

 

...Біля метро «Шулявська» — навіть не ринок, ціле місто «секонд-хенд» — «друга рука»: тобто це вже хтось носив. Продавці галасливо пропонують найрізноманітніші речі: куртки, штани, білизну, дитячий одяг — усе це за безцінь. Покупці, червоніючи, копирсаються у горах мотлоху. А інших перехожих специфічне амбре змушує прискорити крок.

Звідки цей сморід і чи захищені покупці від бацил? На ці запитання-підозри завідувачка санітарно-гігієнічного відділу Київської міської санепідемстанції Тетяна Столярук відповіла так:

— Будь-який товар, що потрапляє на наш споживчий ринок — і вітчизняний, і імпортований — згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України №247 від 9.10.2000 року «Про затвердження тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи» повинен мати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи. У ньому вказується реєстраційний номер. Зателефонувавши до «єдиного реєстру» Міністерства охорони здоров’я України за телефоном 251-96-88, покупець може перевірити, чи відповідає висновок дійсності.

Перевіряємо ввізні документи. Випадків захворювання людей, що користувалися «секонд-хендом», в Україні не зареєстровано. У країнах, звідки він надходить, чітко відпрацьовано механізм і засоби дезинфекції. Є фірми, котрі на цьому спеціалізуються. А запах — через застосування хімікатів. Проте вони не шкідливі.

Везуть переважно третьосортне. Тоді, навесні 1994-го, коли все починалося, це справді були добротні речі. Раніше, ви не пам’ятаєте, непотріб збирав по хатах дідусь на возі. А тепер таке саме везуть до нас. Мабуть, уже час подумати про вітчизняний «секонд-хенд», допомагати іншим з наших шаф...

Магазини у підземних «квадратах» для багатьох лише музеї. Бутики — тим паче. Заможна столична публіка зазвичай скуповується за кордоном: наші накрутки «непідйомні» навіть для товстосумів. А звичайна людина може хіба що інколи побалувати себе «крутизною». Та якість цих дорогущих товарів також інколи не витримує жодної критики.

Наступний варіант — звичайний речовий ринок зі стриптиз-примірочними на вулиці. Тут і ціни нижчі, і товар одноманітніший. Після чергових відвідин «турецьких» ринків модниці з’являються то в однакових босоніжках, сукнях, то з однаковими сумочками.

— На тлі щоденної моди Європи наш одяг має прекрасний вигляд, у масі своїй навіть дуже модний. Усе, не тільки одяг, а й інформаційний простір, уклад життя, ставлення до вбрання для певного кола людей змінюється дуже швидко. На кожен сезон — нова колекція.

— У нас, на жаль, немає музею костюма. Є лише вишиванки, нібито нічого іншого й не було на нашій території. Ось у Парижі є три музеї історії костюма — сучасного і старовинного. Це — мистецтво. І мода — це велика стаття доходів.

А я інколи ходжу на наші «блошині» ринки. Там можна знайти справді унікальні речі. Та, на жаль, бабусі вже все поспродували та й ганяють їх. Хоча навіть у Нью-Йорку у вихідні на спортивних майданчиках збираються люди зі старовинними речами і там можна знайти неповторні екземпляри.

До так званих «товарів з Європи» дуже довго мала психологічну відразу. Та коли дивишся на річ з точки зору історії, по-іншому до неї ставишся. Ходжу на ринки інколи заради забави. Щоб вихопити щось непередбачуване.

Взагалі «секонд-хенди» — це аморально. Хоча вони є в усьому світі. Завжди знайдуться люди, яким через економічні проблеми такий одяг конче потрібний. За кордоном це — чітко відпрацьований бізнес, дислокований у нормальних умовах, у приміщеннях. І розташовано такі базари за містом, а не в центрі, як у нас. Знищувати «секонд-хенди» не треба. Їх слід перевести в іншу площину.

Вікторія має рацію стосовно місця для «другої руки». А ще: невже, приміром, у штатівські «секонд-хенди» потрапляють обноски з усього світу? Мабуть, якось своїм «добром» обходяться... Ми ж, як країна якогось там світу, імпортуємо навіть барахло. Утім, висока оцінка нашої повсякденної моди з вуст дизайнера може наштовхнути когось у пошуку підприємницької ніші на організацію вітчизняної «другої руки». Ідею, що запропонувала завідувачка санітарно-гігієнічного відділу Київської міської санепідемстанції Тетяна Столярук — з приводу ревізії вітчизняних шаф, варто розвинути. І, може, у здоровій конкуренції закордонного і нашого переможе сильніший, а, може, обидва й процвітатимуть, чи обидва згинуть як явище...

Зрештою, ті, хто живе під гаслом «на кожен сезон — нова колекція» і скуповуються не тільки на «турецьких» ринках, а й у «квадратах», «бутиках», за крутим кордоном, чистять свої шафи. Або принаймні мріють про це. Бо колекція: «не хочеться вдягати, шкода викинути» у багатьох переважає ту, що називається «останній писк моди»...

Отож... Щоправда, «дах» налагоджуваного роками закордонного «секонд-хенду», що приносить неабиякі бариші, не буде в захваті від появи конкурента. Та і його можна заспокоїти — вибудувати систему вітчизняної «другої руки» ой як не просто. І поки товстий схудне, тонкий... Не будемо йому пророкувати тяжкої долі.

Я зв’язалася телефоном із начальником Головного управління побутового обслуговування та ринків столичної міськдержадміністрації Василем Щербенком. На запитання нашої читачки Василь Прокопович відповів: усе це лише чутки. Жодних розпоряджень стосовно закриття «секонд-хендів» не було...

— Шорти, футболки — дві на гривню. Підходьте, вибирайте. Одяг з Європи, — клекоче, гелгоче, скрипить ринок інтер-«секонд-хенду», змушує перехожих пришвидшити крок... Чи зупинитися і пірнути в його надра? Що думаєте ви, шановні читачі?