Карпатський регіон зазвичай називають райським куточком і водночас — Богом забутим краєм, коли йдеться про віддалені гірські райони із нерозвиненою інфраструктурою, традиційним безробіттям тощо. Та за минулі рік-два у найглухіші села стрімкими темпами почала насуватися цивілізація. Чи принесе вона горянам очікуване благополуччя? І хто нестиме відповідальність перед нащадками за збереження і примноження тутешніх зелених багатств? Про це розмова нашого кореспондента із генеральним директором об’єднання «Львівліс», депутатом і головою екологічної комісії обласної ради Анатолієм Дейнекою.

— Анатолію Михайловичу, щойно повернулася із Сколівського району і була вражена: за короткий час там сталися разючі зміни. Не лише довкола відомого туристичного осередку — Славського, а й у глухих донедавна селах виростають новобудови рекреаційного спрямування, а разом із ними й школи. Навіть сільські голови подекуди отримали і важелі влади, і кошти для потреб місцевих громад. І оскільки все це відбувається у вашому виборчому окрузі, хочу поцікавитися: яким чином поєднуються інтереси громади, лісівників, туристично-рекреаційного бізнесу, влади...

— Горяни справді надто довго були заручниками задекларованих законом, але нереалізованих пільг, надто довго були обділені. Нарешті настав час відновити справедливість, і цей процес розпочався знизу. Депутати від Сколівщини домоглися виділення коштів на добудову трьох шкіл у районі. Упродовж року завершили будівництво школи в селі Ялинкуватому за сприяння Славського держлісгоспу. Це господарство під керівництвом Петра Онуфрака візьме участь і в спорудженні школи в селі Климець. Це найвища точка Сколівських Карпат. Там ми створюємо лісомисливський центр, форельне господарство. Зрозуміло, що подбаємо і про інфраструктуру села, яке має велику рекреаційну перспективу. Було б нерозумно ставити рогатки у розвиток приватного бізнесу, спрямованого на рекреаційну сферу, бо саме у ній — майбутнє регіону. Тут не буде виробництв, які завдають шкоди довкіллю. А наше завдання — відстежувати, щоб усі проекти здійснювалися в рамках чинного екологічного законодавства.

— Уже тривалий час громадськість доволі ревно розцінює ймовірний прихід у Карпати австрійського інвестора, котрий планує створити так званий «Карпатиленд» на наших лісових територіях. Скажіть про цей проект докладніше. Чи виграє від нього українська сторона і передусім — ті самі бойки? Чи можемо бути спокійними за збереження довкілля?

— Зацікавлені сторони — Австрійські федеральні ліси разом із Фінськими державними лісами утворили разом дочірню компанію і звернулися з пропозиціями до керівництва трьох областей — Львівської, Івано-Франківської і Закарпатської. Вони задекларували намір господарювати на значних площах лісів у районі Славського. Тобто мали б виконувати ту саму роботу, яку виконуємо ми, із застосуванням екологобезпечних технологій, із будівництвом мережі лісових технологічних доріг, яких нині бракує. Але ми разом із облдержадміністрацією дали негативний висновок на ці пропозиції. Бо саме в тому регіоні маємо потужний Славський держлісгосп, який уже застосовує екологобезпечні технології — канатні установки, і збудував багато лісових доріг. У цьому регіоні Карпат, який має велике майбутнє, ми й самі даємо раду.

Облдержадміністрація запропонувала австрійській стороні звернути увагу на Турківський район — найбільш депресивну зону області. Такі проекти згідно з чинним законодавством мають пройти екологічну експертизу — державну і громадську. До слова, ми й самі вкладаємо інвестиції в лісове господарство, бо наша галузь не перебуває «на шиї» у держави. Лише від львівських лісівників держава отримує щороку 24—26 мільйонів гривень у вигляді внесків до бюджетів різних рівнів, до Пенсійного фонду. Натомість на ведення лісового господарства отримуємо від держави лише третину потрібних нам коштів (приблизно 2,8 млн. грн. на рік). І попри це успішно виконуємо затверджену торік Кабміном програму «Ліси України». Заліснюємо території, вилучені з обороту в сільському господарстві. Найближчими роками створимо 600 гектарів нових лісів. Лише цього року посадили їх близько 120 гектарів. Позитивною для області тенденцією вважаю те, що лісосічним фондом в області розпоряджаються лише спеціалізовані лісогосподарські підприємства.

— На часі — реформа лісового господарства. На які переміни ви сподіваєтеся і що нового пропонуєте для ефективного функціонування галузі? 

— Важливо зберегти центральний орган виконавчої влади — Державний комітет, а в його структурі повинна бути, на наш погляд, державна служба лісової охорони. Вона має здійснювати дієвий контроль у лісах усіх користувачів на території України — державних, комунальних, а в перспективі й приватних. Ми пропонуємо створити спеціальний фонд розвитку лісового господарства, який би наповнювався за рахунок коштів, що сплачуються за спеціальне використання лісових ресурсів, відчуження лісових територій та інших надходжень. Принциповим положенням має бути також і те, що лісогосподарські підприємства повинні виконувати весь комплекс робіт: від збору насіння до вирощування сіянців, посадки лісу, догляду за ним і проведення лісових «жнив», тобто рубки стиглих деревостанів. Так заведено у світі (наприклад, у сусідній Польщі), і велосипед не треба винаходити.

— Але ж нині міцно тримаються саме ті господарства, які успішно займаються виробництвом, поглибленою переробкою деревини. У Бродівському держлісгоспі, до прикладу, виготовляють і столярку, і меблі. Ви вважаєте, що слід відмовитися від цього? 

— Поглиблена переробка деревини — то прерогатива спеціалізованих меблевих підприємств. Так заведено у світі. Вважаю, що до всяких структурних змін треба підходити зважено і проводити їх поступово. Ми вже маємо негативний досвід від акціонування лісопереробних потужностей у 90-х роках на Львівщині. Тодішні акціонерні товариства занепали, бо не мали обігових коштів, сучасних технологій, інвестицій. І ми у 2000 році змушені були взяти в оренду нами ж створені свого часу потужності і... заново піднімати виробництво. На сьогодні наші цехи переробки деревини переробляють понад третину лісопродукції, яка заготовляється в лісах області (за 8 місяців — 100 тис. м3 деревини). Кошти, які отримують держлісгоспи від лісопереробки, спрямовуються на вирощування нових українських лісів. Тому зараз недоцільно відмовлятися держлісгоспам від первинної переробки деревини.

— Проблеми збереження довкілля дуже болісно сприймаються населенням, яке потерпає чи то від діяльності гірничо-хімічних підприємств, чи від отрутохімікатів, які зберігаються просто неба, чи від примітивних сміттєзвалищ. Які ж повноваження у контексті згаданих проблем має очолювана вами екологічна комісія обласної ради?

— Вона має не лише повноваження, а й кошти для їх цілеспрямованого використання — і це найважливіше. Із обласного екологічного фонду при обласній раді виділено кошти на будівництво сміттєспалювального заводу в Червонограді, на будівництво полігону твердих побутових відходів у кількох районах області, у тому числі і в моєму виборчому окрузі — Сколівському районі. Там сміттєзвалище за погодженням із громадою будуватимуть у віддаленому від населених пунктів місці. А ще вирішуватимемо питання ліквідації негативних екологічних наслідків діяльності підприємств гірничої хімії, поліпшення водопостачання населених пунктів області.

— Візитівкою району є Національний парк «Сколівські бескиди». Я залюбки походила його стежками і маршрутами й пересвідчилася, що там збереглося первісне дихання природи, яке, на жаль, втрачають «обжиті» туристичні зони.

— Національний парк «Сколівські бескиди» — то наша гордість. Нині 25 тисяч гектарів унікальних природних ландшафтів — під надійною охороною. Щоб парк мав більше коштів для розвитку, плануємо побудувати на його території підйомники, облаштовуємо там місця відпочинку. Однією з болючих проблем парку є те, що досі 10 тисяч гектарів його території не вилучено у військового лісгоспу. Наші звернення до вищих органів влади не дали результату, бо Міноборони  категорично проти такого вилучення. Ми надалі добиватимемося, щоб адміністрація парку сповна господарювала на своїй території і несла відповідальність за її збереження.

— А який подарунок лісівники підготували собі до професійного свята?

— Подарунком можна вважати те, що на 127 відсотків зросла заробітна платня порівняно з відповідним періодом минулого року, створено понад 3 тис. га нових лісів (на 114 відсотків більше, ніж площі зрубів), помітні зрушення сталися і в галузі мисливського господарства. У наших лісах збільшується кількість козулі, кабана, оленя благородного. За підтримки екологічного фонду обласної ради маємо намір збільшити поголів’я зубра.

— У коридорах вашого офісу почула жарт: мисливець — це той, хто мислить. Якщо фахівці «Львівлісу» керуються цим «афоризмом», можемо не боятися за довкілля. Вітаємо ваш колектив — одного з наймасовіших корпоративних передплатників «Голосу України» із професійним святом — Днем працівника лісу!

Розмову вела Оксана ТЕЛЕНЧІ.

Львів.